— Чорт, купа зомбі сунеться сюди! Вони наче слухаються наказів цього Генерала Трупів! — закричав А Лі.
— Не панікуйте. А Сін, А Лі, ви двоє розберіться з зомбі, — сказала жінка в чорному шовку — Мен Е.
Її волосся вже промокло під дощем, навіть чорна вуаль от-от і спаде з її вишуканого обличчя.
Усі думали, що їм так і не судилося побачити її обличчя через ту вуаль, але вона й не збиралася ховатися. Вона рвучко стягнула вуаль і кинула її на землю, відкривши білосніжне, досконале обличчя...
Воно не було цілковито західного типу. Якщо не придивлятися, воно майже не відрізнялося від рис східної жінки, але її очі сяяли, мов зірки. Її вії, обтяжені краплями дощу, виглядали незвичайно привабливо!
Мо Фань давно мріяв побачити її обличчя, і от його бажання здійснилося — але через потворного Генерала Трупів, що стояв просто перед ними, він навіть не мав часу вдовольнитися цією красою...
Мен Е, схоже, вже знала силу Мо Фаня. Відправивши двох своїх підручних стримувати зомбі, вона швидко наблизилася до Мо Фаня й Лю Жу, промовивши твердо:
— Ми впораємося з ним разом!
— Біжіть! Біжіть, ідіоти! З Генералом Трупів такого рівня вам не впоратися! — верескнув Коротун, виявивши бодай крихту совісті тим, що не дременув одразу.
Коротун провів багато років у Стародавній Столиці й чудово знав, наскільки страшним може бути Генерал Трупів.
Більшість Нежиті була лишень рядовими монстрами, але навіть команду Магів Середнього Рівня можна легко розтоптати їхньою кількістю.
Але розлютити Генерала Трупів — це вже майже гарантований смертний вирок. Він міг скликати всю Нежить у радіусі кілометра. Навіть якщо їм вдавалося знищити кілька сотень зомбі, з тисячами вони б не впоралися.
Генерал Трупів — це справжній кошмар для Магів Середнього Рівня. А цей Велетенський Генерал Трупів, якого десятки років гартувала Земля Нежиті, був ще страшнішим!
Зазвичай лише Маги Вищого Рівня могли дати йому раду. Навіть команда найкращих Магів Середнього Рівня загинула б тут без шансів!
— Весь цей край кишить Нежиттю. Дощ перекрив нам шлях. Нам нікуди тікати — нас усе одно наздоженуть. До світанку лишилося небагато, тож тримаємо оборону... — сказав Мо Фань.
Мен Е була згодна з Мо Фанем. Тікати в такій ситуації було безглуздо. Цей Велетенський Генерал Трупів не лише величезний — він ще й неймовірно швидкий. Варто йому видати рик — і вся навколишня Нежить заступить їм шлях. Врятуватися втечею було неможливо.
Єдиний вихід — знищити Велетенського Генерала Трупів раніше, ніж сюди прибуде натовп зомбі!
— Лю Жу, відволікай зомбі в тому напрямку! — сказав Мо Фань, глянувши в дощову темряву.
Лю Жу кивнула й миттю зникла в завісі дощу.
— Вона впорається? — здивовано запитав м’язистий чолов’яга, побачивши, як тендітна дівчина кинулася просто до зграї Нежиті.
— Не хвилюйся. Вона не така слабка, як ти думаєш, — відповів Мо Фань.
Насправді зараз сила Лю Жу перевершувала навіть вампіра Нє Дуна. Щойно ставши вампіром, вона вже могла серйозно поранити Нє Дуна. Тепер, коли вона звикла до своєї сили, ці зомбі були їй не рівня!
До того ж, навіть якщо її оточать, варто їй приховати свою присутність — і Нежить одразу припинить нападати. Адже, строго кажучи, вона вже не видихає життєвого запаху.
— Йдіть сюди... складіть мені компанію! — потворне обличчя Генерала Трупів скривилося. Слова, які він вимовив, змусили всіх здригнутися від холоду.
Крижаний дощ лив, не стихаючи. Велетенський Генерал Трупів розмахнувся сокирами, обрушуючи їх на Мо Фаня й Мен Е з такою міццю, що можна було не сумніватися — він збирався не стільки рубати, скільки просто розчавити їх своєю вагою!
— Тінь Утечі!
— Тінь Утечі!
Мо Фань промовив заклинання. Його фігура злилася з тінню й занурилася в землю під дощем, швидко змістившись більш ніж на двадцять метрів.
Так само і Мен Е володіла Елементом Тіні. Її закляття «Тінь Утечі!» було третього рівня, тож швидкість була трохи меншою, ніж у Мо Фаня, і закляття не створювало подвійної тіні.
Відступивши на безпечну відстань від Генерала Трупів, з сокирами Мо Фань глянув на Мен Е — у дощі він бачив лише розмиті риси її чарівного обличчя.
— Спробуй стримати його рухи Гігантським Тіньовим Шипом. Я відволікатиму його увагу, — сказав він.
Мен Е кивнула. Її спокуслива постать знову зникла просто в повітрі.
— Громовий Удар! — Мо Фань миттєво наклав Базове Закляття Блискавки. Громовий Удар четвертого рівня створив кілька блискавичних вугрів поблизу цілі, а так як дощ проводив струм, простір навколо заповнився тріском розрядів!
Мо Фань керував Громовим Ударом, створюючи електричне поле в тому напрямку, куди прямував Генерал Трупів з сокирами. Ефект тремтіння простору фіолетово-чорних спалахів розкидав блискавичні дуги ще далі.
Генерал Трупів з сокирами саме збирався кинутися на Мо Фаня, коли наступив у поле розрядів. Його промокле тіло провело електрику всередину.
На жаль, кістки й м’язи Нежиті й без того були мертвими. До того ж шкіра Генерала Трупів з сокирами була товстою та міцною. Паралізуючий ефект не був достатньо сильним, щоб знерухомити потвору — він лише сповільнив її.
Генерал Трупів з сокирами був неймовірно стійким. Навіть Базове Закляття четвертого рівня зовсім не могло його зупинити. Він кинувся на Мо Фаня, розмахуючи гігантськими сокирами, мов м’ясорубка!
— Криваві Табі! — Мо Фань не став берегти силу й одразу активував свої магічні чоботи.
Накопичивши імпульс під ногами, Мо Фань стрибнув убік, пролетівши понад десять метрів і уникнувши танкового ривка Велетенського Генерала Трупів.
Але щойно Мо Фань приземлився, Генерал Трупів з сокирами уже подолав інерцію й опинився просто перед ним. Він замахнувся чотирма сокирами!
Мо Фань був вражений швидкістю Генерала Трупів. Як і казав Коротун, навіть загін Магів Середнього Рівня не впорався б із цією тварюкою.
На щастя, Мо Фань був готовий — місце, куди він приземлився, було достатньо темним, аби знову скористатися «Тінню Утечі».
Щойно сокири обрушилися, Мо Фань зник у землі, перетворившись на тінь...
Тінь швидко розділилася надвоє. Одна з них ковзнула вдалину, мов чорний бездомний кіт, що прослизнув у ніч.
Велетенський Генерал Трупів вирішив, що людина намагається втекти, і побачивши швидко рухому тінь, кинувся за нею. Він навіть не зупинив махи руками й за кілька секунд розтрощив тінь на друзки...
— Цей Велетенський Генерал Трупів, мабуть, ще сильніший за псевдоморфного демонічного звіра! — Мо Фань виринув із тіні й уп’явся поглядом у Генерала Трупів.
Істоти рівня Воїна також діляться за рангами. Колись їхній студентський загін, хоч і складався з Магів Середнього Рівня, був майже повністю знищений пастками псевдоморфного демонічного звіра у занедбаному Цзіньлінському Місті...
У порівнянні з тим, Велетенський Генерал Трупів був ще небезпечнішим за псевдоморфного демонічного звіра, який полював завдяки пасткам. Його бойова міць була шокуючою — навіть досвідчені Мисливці не мали б проти нього шансів!