— Вино тобі не допоможе, — Мо Фань крадькома насолоджувався ніжним ароматом її губ, що лишився на краю келиха.
— Я просто відпочиваю, вино допомагає мені заснути, — Му Нуцзяо досі була трохи збентежена й подумки дорікала собі, чому вона живе під одним дахом із таким безсоромним типом, як він.
— О, о, я подумав, що ти засмутилась, хотів уже виголосити свою надихаючу промову... — Мо Фань невміло посміхнувся.
Му Нуцзяо скривила губи. Для неї це було рідкістю — мабуть, це через те, що вона вже випила кілька келихів ще до того, як Мо Фань повернувся додому.
— Тоді кажи щось надихаюче, хочу послухати, — Му Нуцзяо глибше занурилась у диван, ніби трохи розслабившись. Вона просто вмостилася там, зручно розкинувшись.
Під впливом вина дівчина випромінювала якусь особливу чарівність. Мо Фань ледь не почав пускати слину, побачивши виріз на її блузці, що відкривав спокусливе декольте.
Чорт забирай, відколи він живе з цими двома красунями, витрати на туалетний папір різко зросли. Коли ж він нарешті зможе стати справжнім чоловіком і перестане жертвувати мільйонами своїх «нащадків» у марних мріях?!
— Чого мовчиш? — Му Нуцзяо трохи підняла голову й сонно глянула на Мо Фаня.
Але в цей момент вона побачила, як цей вовк уже майже стікає слиною, витріщаючись на беззахисне ягнятко. Вона миттю зрозуміла, як невдало вмостилася. Сон як рукою зняло — Му Нуцзяо швидко випросталась і сердито блиснула очима на Мо Фаня!
— Збоченець! — вигукнула Му Нуцзяо.
— Хе-хе... — Мо Фань відповів підозрілою посмішкою.
Му Нуцзяо вже хотіла піднятися й піти, але Мо Фань затримав її.
Він і сам бачив, що Му Нуцзяо непокоїться через Світовий Турнір Коледжів. Інакше вона б не сіла з вином і не просила підбадьорення. Мо Фань знав, що ця дівчина працює над собою ще наполегливіше за нього самого.
— Для тебе цей турнір справді настільки важливий? — запитав Мо Фань.
Останні місяці він бачив Му Нуцзяо дуже рідко — це значило, що вона майже весь час присвячувала тренуванням і вдосконаленню.
— Мм... — Му Нуцзяо глянула на Мо Фаня і, побачивши на його обличчі щире здивування, криво всміхнулася: — Ти ж не з якоїсь великої родини, тому, мабуть, не розумієш усіх тонкощів.
— Я вільний сьогодні, розкажи, — Мо Фань відкинувся назад.
— У відомих родинах є два типи нащадків. Перший тип — ті, хто просто бовтається без діла, живе за рахунок родини й ні до чого не прагне. Усі дивляться на них зверхньо, але коли родині щось загрожує, їх першими кидають у жертву. У них немає вибору: їм кажуть одружитися, переїхати чи підкоритися будь-якому рішенню — і вони не посміють заперечити... Простими словами: родина тебе годує й забезпечує дахом над головою, тож ти мусиш слухатися їх в усьому! — Му Нуцзяо особливо підкреслила останні слова.
Мо Фань відкрив рота, ніби хотів щось сказати, але слів так і не знайшов.
— Другий тип — ті, хто використовує ресурси родини, щоб підняти свій рівень. Це наче кредит: ти береш усе потрібне, щоб стати сильнішим за інших. Це дає фору, але потім мусиш заплатити — своїми досягненнями. Якщо ні — родина отримає над тобою повний контроль... і змусить виконувати будь-які накази. Найчастіше це ще можна витримати, але найпоширеніше й найгірше — це шлюб за домовленістю. Великі родини часто об’єднуються, але ніколи не довіряють одна одній, тож скріплюють зв’язки шлюбами. Ті самі шлюби за домовленістю, які ти бачив у фільмах чи книгах, — Му Нуцзяо сьогодні випила забагато, бо в нормальному стані вона б ніколи так відверто не розповідала про те, як усе влаштовано у великих родинах.
Мо Фань уважно слухав. Він справді ніколи не дивився на нащадків впливових родин під таким кутом. Раніше йому здавалося, що вони просто пихаті й заздрісні до простих людей.
— Тобто виходить, що вони самі винні, що їх потім змушують одружуватися? — уточнив Мо Фань.
— Здебільшого — так. Але є й винятки. Наприклад, Ай Туту, — в голосі Му Нуцзяо прозвучала легка заздрість.
Мо Фань завжди дивувався, чому така стримана й горда Му Нуцзяо товаришує з тією божевільною Ай Туту. І тепер зрозумів, що причина є.
Ай Туту завжди заздрила зовнішності й поставі Му Нуцзяо, адже та мала вроду справжньої богині — кожен чоловік втрачав голову, варто було їй з’явитися...
— І, ясна річ, Му Нінсюе — в такій самій пастці, як і я, — Му Нуцзяо раптом уп’ялася поглядом у Мо Фаня, ніби прочитала його думки.
Мо Фань і гадки не мав, що Му Нуцзяо раптом згадає про його «дружину». Він незграбно всміхнувся й сказав:
— Чого ти про неї зараз заговорила?
— Хіба ти про неї не хвилювався? — спитала Му Нуцзяо.
— Про що? — Мо Фань не зрозумів.
— Вона здобула номінацію від Імператорського Університету. Новина з’явилася тільки сьогодні, — сказала Му Нуцзяо.
Мо Фань роззявив рота від подиву.
Серйозно? Та сама Му Нінсюе?
Вважалося, що Попередній Відбір у столиці буде ще жорсткішим, ніж тут, але вона змогла здобути номінацію, хоча була лише новачком. Виходить, за той час, поки він її не бачив, її сила зросла просто шалено...
Ох...
Тепер зрозуміло, чому Му Нуцзяо сьогодні виглядала пригніченою і їй було так потрібно бодай трохи теплих слів. Вона дізналася, що Му Нінсюе, яка вступила разом із нею, уже отримала номінацію!
Обидві горді, красиві, з відомих родин, шановані у своїх школах як справжні богині. Але Му Нінсюе вже здобула квиток на турнір, а Му Нуцзяо стояла перед порогом вибуття!
Мо Фань хотів було сказати, що вона ж тільки першокурсниця й має ще час, але слова застрягли в горлі.
Му Нуцзяо порівнювала себе з такою маніячкою, як Му Нінсюе.
— Я ще можу попросити в родини більше ресурсів, щоб підняти свою силу до фінального відбору, але... я боюся, — Му Нуцзяо знову повернулася до суті розмови й нарешті відкрила свій найбільший страх.
— Ти боїшся, що якщо попросиш ще, а потім не виправдаєш їхніх сподівань, то втратиш і свободу? — перепитав Мо Фань.
Му Нуцзяо прикусила губу й кивнула.
Вона не хотіла визнавати поразку. Якщо Му Нінсюе змогла, значить і вона теж могла б, — в таке вона вірила. Але вона боялася: якщо попросить ще, то стане маріонеткою родини. Їй було неважко слухатись їх у дрібницях, але що, як вони накажуть їй вийти заміж за когось, кого вона й бачити не хоче?
Му Нуцзяо справді хотіла почути його думку, і Мо Фань вирішив допомогти щиро. Він трохи помовчав, а потім відповів:
— Якщо боїшся — відмовся.
— Чому? — Му Нуцзяо здивувалась і хотіла почути пояснення.
— Тобі не треба так надриватися... — Мо Фань посміхнувся так тепло, що аж очі звузились. — Я можу дозволити собі піклуватися про тебе.
Му Нуцзяо рвучко підвелася й сердито пішла геть.
Ця гнида, ця погань, треба ж було додуматись спитати поради в такого нахаби! Ще й сподівалася на нормальні слова! Яке марне очікування!
Вона важко тупала східцями нагору, випускаючи пару.
Та зненацька почула його голос позаду:
— Я серйозно, Цзяо Цзяо.