Попередній етап номінації!
В Університеті Перлини було загалом десять номінацій. Проте ті, кого номінували, мали пройти ще два раунди змагань, перш ніж визначать остаточних кандидатів.
Правила попереднього етапу були досить простими: бралися двадцятки найсильніших на кожному факультеті елементів, і ці учасники мали змагатися між собою.
Найцікавіше — дуелі були не лише один на один, а й у форматі чотири на чотири, при цьому команди формувалися випадковим чином.
Кожен студент, що брав участь у відборі, тимчасово об'єднувався з трьома іншими та мав змагатися проти трьох інших команд.
Попри те, що результат бою впливав на шанси бути обраним, програш ще не означав повної поразки.
Загальний рейтинг в університеті не визначався битвами між різними елементами, адже одні елементи можуть мати перевагу над іншими, або ж бути нейтральними чи неефективними. Усі студенти університету були магами середнього рівня, тому могли володіти щонайбільше двома Елементами. Ті, хто мав лише захисні або лікувальні Елементи, не змогли б піднятися в рейтингу, однак саме такі маги найчастіше були ключовими гравцями в команді…
Саме тому в університеті вирішили зробити попередній етап у форматі командного бою. На кожному поєдинку працювали троє суддів, кожен з яких мав у запасі вісім балів. Незалежно від результату бою, учасники, які показували кращу індивідуальну гру, отримували більше балів.
Ті, хто набирав найбільше очок, потрапляли до списку номінантів. А вже керівництво обирало фінальні десять імен.
Номінація означала лише те, що кандидат отримав один голос.
Аби представляти країну на Світовому Турнірі Коледжів, потрібно було мати чотири голоси. Джерела трьох інших голосів були набагато складнішими: вони могли надходити від впливових родин, Магічних Асоціацій або навіть армії… усе залежало від здібностей і репутації студента!
У Мо Фаня вже було три голоси — але це були, скоріше, жести вдячності, і йому просто пощастило їх здобути...
Тому йому було надзвичайно важливо здобути і цю номінацію!
Він щиро зрадів, дізнавшись про формат турніру. Особисті дуелі цікаві, але зазвичай усе зводилося до того, хто мав вищу культивацію й кращі артефакти.
А от командні бої більше залежали від майстерності, вміння використовувати магію в потрібний момент, і навіть давали шанс перевернути ситуацію на полі бою!
Саме як тоді, коли він бився пліч-о-пліч із Чжан Сяохоу та Чжао Ман’янем на Плинній Піщаній Річці — це було чудове відчуття!
Світовий Турнір Коледжів теж базувався на командній роботі, тому попередній етап мав перевірити саме ці навички.
Ай Туту стала для Мо Фаня чимось на зразок маленького хвостика. Дівчина була шукачкою пригод і вірила, що якщо слідувати за Мо Фанем, завжди знайдеться щось цікаве. Тож вона з радістю записала його на попередній етап і навіть витягла жереб замість нього…
Мо Фань майже весь час присвячував культивації. Його не цікавило, що там коїться у світі, проте Ай Туту, що ніколи не зупинялась, постійно нашіптувала йому всякі дурниці: як от онука охоронця факультету закохалась у юного пана з відомої родини…
Ай Туту вже вмирала від нудьги, тому з великою охотою взялася допомагати Мо Фаню з попереднім етапом.
Після жеребкування вона одразу побігла на форум університету.
Коли номери вже були визначені, більшість учасників одразу ділились ними на форумі, щоби домовитися про зустріч. Це дозволяло дізнатися, які елементи мають товариші по команді, і навіть потренуватись разом, якщо треба.
Ай Туту буквально зробила себе секретаркою Мо Фаня. Побачивши, що хтось уже почав збирати команду за певним номером, вона швиденько нафарбувалася й вирушила на зустріч.
Товариші Мо Фаня вже зібралися на майданчику. Коли Ай Туту прибула в досить відкритому вбранні, інші троє вже давно чекали її.
— У вас номер одинадцять? — запитав один зі студентів.
— Ах, я тебе знаю! Ти ж той красень із факультету Блискавки, Ґу Цзянь! — очі Ай Туту заблищали, коли вона уважніше придивилася до хлопця.
Хлопець на ім’я Ґу Цзянь поглянув на Ай Туту з холодним виразом обличчя.
Красивих жінок, жінок із пишними формами Ґу Цзянь бачив чимало. Але наразі жінки його зовсім не цікавили... ну, лише тому, що весь його розум був зосереджений на здобутті номінації. Навіть якби напівоголена дівчина лежала в нього в ліжку — він пообіцяв собі зосередитися лише на культивації!
Ґу Цзянь не мав гарного першого враження про Ай Туту. Його турбувало, що вона виявиться просто «вазою». А програти першу дуель — не найкращий варіант. Хоч результат і не мав критичного значення, лише перемога могла дати йому змогу продемонструвати свою винятковість!
(ПП: «ваза» — ідіома, яка означає людину, що має гарну зовнішність, але абсолютно не приносить користі, лише прикраса.)
— Раз усі зібралися, давайте спершу скажемо, які у кого елементи, — звернувся Ґу Цзянь до решти команди з тоном капітана.
— Е-е-е... — розгублено почала Ай Туту. Вона прийшла сюди замість Мо Фаня, який у цей час вирушив у Пагоду Трьох Кроків на культивацію. Тож їй обов’язково треба було це пояснити команді.
Ґу Цзянь миттєво насупився:
— Ти взагалі з одинадцятої команди? Не витрачай наш час, нам іще тренуватися.
— Е-е-е... так, так, я з одинадцятої, — пробелькотіла Ай Туту, трохи панікуючи.
Ай Туту давно чула про славнозвісного Ґу Цзяня. А все через те, що її тітка хотіла познайомити її з сином із родини Ґу на Новий рік…
Тобто це було справжнісіньке сватання.
У відомих родинах таке траплялося доволі часто. Ай Туту вже була у віці, придатному до шлюбу. Вона не надто старанно культивувалася, воліючи байдикувати й тішити себе розвагами. Її сім’я вирішила: раз магія її не надихає, нехай вийде заміж — може, хоч тоді візьметься за розум.
І, на жаль, саме Ґу Цзянь був тим, ким родина найбільше захоплювалася. Ай Туту ніколи й подумати не могла, що Мо Фань опиниться в одній команді з хлопцем, який цілком може стати її нареченим у найближчому майбутньому.
Хлопець був дуже вродливим і надзвичайно талановитим — один із найкращих на факультеті Блискавки. Він відповідав більшості вимог Ай Туту. Отож, подумавши, вона вирішила поки не зізнаватися, що прийшла сюди замість когось. Зараз у неї з’явилася чудова нагода придивитися до Ґу Цзяня ближче.
— Які елементи в тебе? — запитав Ґу Цзянь.
— Мій основний Елемент — Рослини, а другий — Світло, — відповіла Ай Туту.
— Непогано. Нам якраз не бракує атакуючої магії, — обличчя Ґу Цзяня трохи розпогодилося.
— Гаразд, тоді почнемо тренування. Краще підготуватися заздалегідь.
— Добре! Давайте працювати як справжня команда! — з усмішкою, що розквітла на її обличчі, відповіла Ай Туту.
Мо Фань, який тим часом культивувався у Пагоді Трьох Кроків, навіть не здогадувався, до чого може дійти Ай Туту…
Навіть після того, як він повернувся з Вежі, Ай Туту так і не розповіла йому нічого про турнір. Хоч Мо Фань і гадки не мав, Ай Туту вже встигла прикинутися ним, лише щоб побути поруч із хлопцем, що їй сподобався!
А точніше — він мав би передбачити біду ще тоді, коли попросив про допомогу Ай Туту, чия голова була повна солодкої папаї…
Її інтелект був обернено пропорційний розміру грудей, і не було такого, на що б вона не зважилась...
— Стрімкий Зоряний Вовче, чого ти тікаєш? Де твоя вовча лють?!
— Ау-у-у-у~! — Стрімкий Зоряний Вовк забився у куток тренувального майданчика, стримуючи сльози. Це було єдине місце, не охоплене полум’ям!
Увесь простір палав. Над вогняним полем у повітрі парила маленька дівчинка, схожа на фарфорову лялечку. Усе її тендітне тіло складалося з вогню. Вона мило сміялася — але для Стрімкого Зоряного Вовка цей сміх був сигналом до знищення!
— Стрімкий Зоряний Вовче, бийся як справжній чоловік, йди... ай, ай, Полум’яна Белль, спали Дядька Вовка, навіщо ти мене підпалюєш, я ж твій батько!...
— Стій! Стій, Полум’яна Белль! Це твоя битва, не моя! Перестань в мене вселятися! Чорт забирай, Стрімкий Зоряний Вовче, повертайся! Я не б’юся з тобою, коли вона мною керує! Ти куди?! Просторовий Виклик... хмф, думав що зможеш втекти!?...