Учні, перш ніж іти до досконалості, їздили на екскурсії в такі центри. Шуй Інь теж була там. Ті жінки з великими животами, що живуть у скляних будинках, і ті старі в « епіспосочницях» - це було схоже на кошмар, від якого у неї мурашки втікали по шкірі під час одного спогаду.
Шуй Інь сказала:
— Я не согласна.
Вона повторила свою відповідь.
Такі запитання задавали три рази. Наступний раз - через шість годин. Цей період називався оперіодом охолодження. Багато в’язнів за цей час охолоджували, вирішували, що життя ліпше від смерті, і погоджувалися на програму.
Багато разів старший інспектор бачив таких в’язнів. Виходячи з камери A112, він подумав: ця закореніла злочинниця, вона навряд чи передумає.
Коли вони вийшли з зони камер, його колега виглядав набагато більш розслабленим. Він почав базікати:
— Я не розумію. Держава і так дуже поблажливо ставиться до цих жінок. Чим вони незадоволені? У нас є спеціальні місця для жінок у транспорті, пріоритет при посадці, навіть коли вони здійснюють злочини, їм надають такі привілеї, як звільнення від смертної кари. І вони все одно незадоволені.
— Не можна ж тільки користуватись правами і не виконувати обов'язків, вірно? Крім того, що ж такого важкого у пологах? Моя мати народила багато дітей, а держава видала нам чимало субсидій. Кілька братів і сестер у нашій сім’ї взяли ці гроші й тепер купили собі квартири, вони живуть дуже добре. Моя дружина народжує вже третього, і ми збираємося продовжувати, щоб отримати премію за четверту дитину.
Молодший інспектор з вузькими очима, говорячи це, гордо вип'яв груди, наче хоробрий солдат, який здобув перемогу.
Його колега нічого на це не відповів, тільки посміхнувся.
Вони повернулись у скляну будівлю адміністративного сектора. У холі було безліч молодих інспекторів у темно-синій формі, старших інспектора в небесно-благородній формі і інспекторах вищого рангу у червоному вигляді.
Одна жінка-інспектор в червоному вигляді підійшла до них і невимушено привіталася:
- Ви інспектори, які займаються справою ув'язненої A-сто дванадцять? Я щойно бачила, що система винесла вирок: через провал тесту призначено смертна кара. Ну що, вона погодилася на « добровільну участь»?
Джуніор інспектор, побачивши бейдж на її грудях з написом "Старший інспектор Цзінь Юлай", відразу ж прийняв угодливий вигляд і поспішив:
— Ні, у цієї злочинці надто низька навмисна свідомість. При такому суворому ідеологічному злочині краще смертна кара, ніж будь-хто знає, що вона ще викине, щоб підірвати суспільну стабільність.
Вислухавши слова молодшого інспектора, генеральний інспектор Цзінь Юлай невпевнена хмикнув, пройшла повз них і піднялася наверх.
Вона пройшла через закриті для сторонніх зону і увійшла в кабінет системного адміністратора.
Адміністратори — це технічні працівники у синьому одязі, які відповідають за щоденну експлуатацію, обслуговування і ремонт системи. Всього їх семеро. Адміністратор No 3, до якого прийшла Цзінь Юлай, була маленькою сором’язливою жінкою. Напис на табличці біля дверей було:
"Адміністратор No 3 Лу Янь"
Раптова поява Цзінь Юлей злякалась Лу Янь. Вона поспішно закрила системне вікно перед собою, але Цзінь Юлай вже побачила дані про в'язня A112 на екрані. Вона розсміялася, зачинила двері і поклала руку на плече Лу Янь:
- Ти теж це бачила? Вона справді вибрала смертну кару. Я зовсім не здивована.
- Я хочу врятувати її. Ти допоможеш? "Сяйнь"?
Лу Ян не знала цього чоловіка і зшивала пальці нервово.
— Ты... Хто ти?
Цзінь Юеляй посміхнулась, вказала на неї:
— Ти - "Хе Сянь" — потім сказала на себе: « А я — "Лайцзінь". Ми обидві - випадкові інспектори в симуляційному світі Шуй Інь. Не бійся, вона мені теж дуже подобається, я не хочу, щоб вона померла. Мы заодно.
Лу Янь вагалася запитала:
— Особистість випадкового інспектора в симуляційному світі можна побачити тільки з високого рівня доступу. Як ти це побачила?
Цзінь Юеляй знизила плечима:
- Мій чоловік має високий рівень доступу. Я використала його правами, щоб зайти в тюремну систему і побачити це.
Коли злочинці потрапляли у віртуальний світ, окрім постійного контролю з боку системи, в кожному світі система також випадково вибирала одного працівника для спільного входу до світу для ручної перевірки.
Вони занурилися в віртуальний світ, повністю застосовуючи свою справжню особистість і не маючи її. Після виходу зі світу вони заповнили анкету з спостереженням за злочинцем, що служило ручним перевіркою в якості допоміжної системи.
Лу Ян і Цзінь Юей були випадковими інспекторами, які брали участь у симуляційному світі Шуй Інь. З десяти анкету за оцінкою віртуальних світів Шуй Інь четверо поставили "пройдено", шестеро — « не пройдено». Оскільки число « проведене» не досягло половини, смертний вирок Шуй Інь і був винесений так швидко.
Цзінь Юеля прошепотіла кілька слів на вухо Лу Янь, потім випросталася і подивилася на годинник.
— У нас мало часу. Окрім тебе, мені потрібно знайти ще двох людей, які поставили « пройдено » і попросити їх про допомогу.
*
Шуй Інь сиділа на білосніжному стільці в камері A112 за кілька годин до смерті і ні про що не думала. Вона вже досить довго роздумувала, і тепер просто хотіла спокійно провести ці останні годинники.
О дев'ятій годині вечора Шуй Інь втретє відмовилася від угоди про « схвалену участь» і була доставлена чотири озброєні робітники у камеру для виконання вироку.
Це місце було більше схоже на пусту, чисту ін’єкційну кімнату, ніж на камеру смертників. Тут її вже чекав тюремний лікар в білій формі, готовий ввести їй невротоксин, що викликає смерть.
Через спостереження системи озброєні співробітники не залишалися поруч. Вони доставили її і пішли один за одним. Згідно з традицією, лише один виконавець міг померти на смертній карі.
Шуй Інь лежала на ліжку і дивилася на скляну вазу, що стояла біля ліжка. У ній покачалися дві білі лілії. Легкий аромат розливався по кімнаті, і з ліліями це місце стало більш схоже на звичайну палату. Шуй Інь підняла свою худу руку і доторкнулася м’яких пелюстків.
Лікар, який раніше мовчав, заговорив. Він був у масці, обличчя не було видно, але голос був чистим, низьким і дуже заспокійливим. Він раптом запитав:
— Ти любиш зорі?
Шуй Інь не хотіла говорити, але йому було все одно. Він відклав шприц, який вертел у руках сів на край ліжка і сказав:
« Я завжди любив зорі, бо вони сяють у Всесвіті. Для мене вони вічні і незмінні. Ти теж схожа на зірку.
Шуй Інь повернула голову і побачила його очі. Чоловік усміхнувся, взяв її руку і ніжно стиснув.
— Я сподіваюся, що ти завжди будеш вільною і вічно сяятимеш.
Шуй Інь злегка нахмурилася з подивом.
- Я повинна тебе знати?
Але чоловік більше не відповідав. Він взяв шприц і сказав:
— Час майже прийшов. Не бійся, ти не помреш.
Шуй Інь відчула прохолоду і невелике поколювання в руці. Її свідомість почала повільно затуманюватися.
*
- Система тимчасово заблокована. Я надихнула ложний голографічний моніторинг, його не повинні помітити.
— Техніка непогана. Наш лікар « Ґао Цзяле» також справився з завданням. Стан уявної смерті Шуй Їнь ідеальне. Він вже подав заявку на використання « струмупа» Шуй Інь в якості експериментального матеріалу. Я стверджувала цю заявку про свої повноваження. Тепер залишилося тільки вивезти Шуй Інь з в'язниці ... Шкода, що ми не можемо проводити її.
— Нічого, вона вже багато разів переживала розставання. Нехай на один раз буде менше.
*
Інспектор з перевезення тіл Янь Юй в 21:40 пройшла через головні ворота Першої жіночої тюрми. Інспектор на КПП скинув інформацію в системі і недбало запитав:
- Це ув'язнена A-сто дванадцять, яку щойно стратили сьогодні? Тіло відправляється в лабораторію A-один як експериментального матеріалу?
— Так, — відповіла Янь Юй.
Вона була високою, непримітною зовнішністю і трохи виразною жінкою та виглядала досить холодною.
В 2150 авто переправляли тіла від зовнішньої стіни в’язниці.
У 22:20 машини для перевезення тіл відхилялися від запланованого маршруту. Янь Юй відключила бортову систему, перемкнулася на ручне управління і направила машину до краю огорожі безпеки.
О 23:40 вони дісталися до стіни. Це була висока стіна, що оточує всю зону безпеки. Всередині стіни був мир, а за мурами — покинутий і безлюдний край.
Янь Юй зупинила машину і розбудила єдиного пасажира.
Шуй Інь прокинулася і побачила безліч зірок у нічному небі. На мить вона розгубилась.
Вона не померла. Чому?
Янь Юй допомогла їй піднятися, дала рюкзак і дістала з багажника складний авто. Шуй Інь спостерігала за її рухом, а потім перевела погляд на високу стіну, в якій була відкрита сітка ізоляції.
- Ви врятували мене? Ви відпускаєте мене? — Вона поцікавилась, що лікар зробив їй ін’єкцію. — Я вас, здається, не знаю. Можете сказати мені, чому?
Вираз обличчя Янь Юй трохи пом’якшився, і вона скупо усміхнулася.
- Ти мене не знаєш, але ми коли-небудь тікали разом, тримаючись за руки в ночі, і ти водила мене дивитися на лісову пожежу. Це було дуже здорово. Дякую.
Коли вона сказала це, то не чекаючи реакції Шуй Інь підштовхнула її за плече і показала їй піти.
— Біжи якомога далі і ніколи сюди не повертайся.
Шуй Інь нічого більше не сказала. Вона швидко закинула рюкзак за спину, пробралася крізь сітку і не озираючись, пішла в нічну темряву.
Вона не знала, що відбувається.
Закинений, пустельний світ був мовчазним. Шуй Інь на одномісному автомобілі їхала всю ніч без зупинки. Висока стінка зони безпеки залишилась далеко позаду, і на горизонті почав з’являтися перший слабкий світло.
Зрештою вона зупинилася, щоб відпочити і відкрила рюкзак.
Усередині були ножі для самозахисту, трохи їжі і води, а також невелика коробочка. Відкривши її, Шуй Інь побачила знайомий золотий браслет з вирізьбленим орнаментом цвіту граната.
Під браслетом лежала записка, на якій було написано:
« У наступному житті я хочу бути деревом. Расті на високій горі або в лісі. І коли ми зустрінемося знову, я простягну до тебе свої гілки і привітаюсь з тобою."
Шуй Інь притулилася до машини, провела пальцем по намальованій на папері маленькій ласточки з лилею в дзьобі, підняла голову і підставила обличчя передсвітленому вітру.
Вона зібрала речі, знову одягла рюкзак і попрямувала в сторону східного сонця.
Де ж її мета?
Вона не знала. Але вона знала, що тепер може поїхати куди завгодно.
Можливо, колись вона помре в лісі або на засніженій горі.
Вона наспівувала незнайому пісню, коли вирушала в подорож у світанку.
П. Чесно кажучи, останній розділ програми закрив її через надто жорстоке завершення роману.
Я ж вирішила перекласти її, сподіваючись, що читачці побачать у ній не страх майбутнього, а жіночу силу, волю дружини, свободу жінок.
Я також сподіваюся, що ця книга допоможе вам знайти відповіді на якісь запитання або ж дасть сміливість запитати себе про те, чого боялися.
Для мене кожна розділ цієї книжки була викликом, якого я долавала зі сльозами на очах. Кожен, що проживав життя Шуй Інь, включаючи уламки її справжньої долі, глибоко в моєму серці. Ми не дізналися від автора нічого звичайного про героїн, як-от вигляд і звички, коли почули лише коротке « вік, посада», але це не перешкодило мені (і думаю, вам) прикидати до неї всю душу. Розсуджування Шуй Інь дуже відрізняється від безкомпромісності, вони схожі на чітке придушення реальності, через що те, що з нею відбувається, точніше, як і багатьма іншими жінками роблять, стає ще жахливішим.
Я щиро вдячна долі, яка дала мені шанс перевести цю роботу, і сама авторка роману, котра знайшла в собі сміливість та сили написати все це.
П. Я думаю, ця історія полегшить тягар на серці через відчуття читання допоможе виплакати сльози, що ми чогось стримуємо.
Будь ласка, дайте собі волю у вираження емоцій, повірте в себе. Як чудово видно з історії автора, ви зможете справлятися зі складними ситуаціями і не втратити себе в колі життя.
Зустрінемося на сторінках нових історій!
Проект було виконано з 15 вересня 2025 року до 23 липня 2026 року.
Над проектом працювали:
Перелік — Tarja_Li
Редактор — Velvel
Ви можете підтримати нашу команду у групі за адресою https:/vk.com/webnoveell
З повагою і любов'ю, команда K.O.D.
https://literna.net/uk/books/115-aktrisa-potraplyaye-v-melodramu-strazhdannya-zaversheno