Вона увійшла. Шло заняття, на вулиці нікого не було. Вона попрямувала прямо в кабінет директора.
Раніше вона стояла тут на колінах і благала, поки їй нарешті не дозволили залишитися. Сьогодні вона стояла перед директором, який хотів її відчислити, і сказала:
— Якщо школа змусить мене піти, я подам скаргу в міському відділі освіти. Якщо міський відділ освіти не допоможе, я піду вище. Вчитель Цінь Чу обманює мене, але я подам його в суд за статеву наругу над неповнолітньою дитиною. Як ви думаєте, кому більше повірять ЗМІ?
— Зрештою, це моя рідна школа. Я не хочу зіпсувати її репутацію. Я просто хочу добре вчитися. Директор, ви можете дати мені такий шанс?
Шуй Інь хотіла продовжувати вчитися в цій старшій школі не з якоїсь особливої причини. Вона просто хотіла зустрітися з цим всім знову.
Після того як вона повернулась до школи, Шуй Інь виявила, що всі ці об’єднані на неї пересуди насправді зовсім не страшні. Зрештою, що вона робить до чужих пліток?
Слухаючи двох маленьких дівчат, таких самих підлітків, які з удавати важливою важливою мовою навмисно говорили при ній про ганебність бути коханкою, і дивлячись на їхні переможні обличчя Шуй Інь не спонтанно посміхнулася. Що вони розуміють у цьому віці? Може бути, саме тому, що вони нічого не розуміють, вони і можуть говорити що завгодно.
Інші кидали її ще жорстокішими прокляттями та образами. Шуй Інь не могла стриматися від того, щоб навчати дітей, аби вони знали, що люди несуть відповідальність за свої слова.
Дівчинка, яка раніше найбільше заздрила їй, а тепер більше всіх розпускала плітки і наполягла проти неї однокласників, була загартована в перевулок після уроків, де її пошили рот двома стіжками. Повернувшись з лікарні, вона більше не відважилася говорити про свою гидоту.
Хоча Шуй Інь була легкою, дівчинка розпещена і ніколи не стикалася з таким. Вона була налякана. Вона не знала, хто це зробив, а в відставній поліцейській дільниці не хотіли займатися такими дріб'язковими справами. Вона боялася знову зіткнутися з подібними ситуаціями і була змушена лагідно поводитися.
Після того як Шуй Інь позбулася цього зачинювача, вона відразу почала вести спокійне життя. Коли вона три рази підряд здала екзамени на перше місце у паралелі, ставлення вчителів до неї також стало добрим. У порівнянні з учнями, які люблять повторювати чужі слова, вчителі були більш раціональними і практичними. Вони краще за студентів знали, хто насправді правий, а хто винен в історії з Цинь Чу і Шуй Іні. Тепер, коли Цінь Чу пішов, вони не хотіли зіпсувати репутацію здібної учениці.
А деякі з тих, хто розпускав чутки, самі навчилися не говорити при ній нічого поганого, коли Шуй Інь стала членом дисциплінарного комітету.
Все стало дуже легко.
*
— Пане Чжао, ви людина високої чесноти! Сьогодні багато знаменитостей люблять жертвувати своїм дітям і, звичайно ж, рекламують це всюди. На відміну від вас, який робить добрі діла скромно. Я дякую вам від імені сотень наших бідних учнів! Завдяки вашій допомозі ці діти зможуть вступити до університету і в майбутньому стануть людьми, які принесуть більше користі суспільству.
- Крім того, я чув, що у вас є плани по інвестування в фруктові сади. Наша сторона дуже підходить. Тут багато гір, і вони добре підходять для посадки фруктових дерев. Раніше їх не розвивали, ми ще не встигли на велику будову. Тепер, коли дороги відремонтували, ми тільки і чекаємо інвесторів. До цього вже приїжджали кілька підприємців з хорошою миттю, щоб оцінити атмосферу... Може ми знайдемо місце, де можна поїсти і обговорити це?
Дві сторони, всього людина двадцять з більше ніжістю, урочисто спустилися вниз. Чоловік, якого називали паном Чжао, був одягнений в костюм і перебував у центрі групи. Він усміхнувся, почувши ці слова, але не взяв такої лестощі близько до серця.
Щороку він займався доброчинністю. Проекти для нього вибирав секретар. Цього разу він вирішив приїхати в цей поїзд просто так, за раптовим бажанням, але у такому маленькому місці дійсно не на що було дивитися. Чим менше місця, тим краще там все прикрашують. Його сюди привели, щоб розважати, годувати і поїти в місті. Якби він хотів просто поїсти і випити, чи був би він сюди приїжджати?
Секретар, яка працювала з ним кілька років, звикла стежити за його настрійом. Побачивши його напівусмішку, вона відразу зрозуміла, що начальникові набридло слухати інших людей і взяла ініціативу у свої руки, звертаючись до учасників:
- Ми поговоримо про інвестиції, коли приїдемо сюди наступного разу. Цього разу пан Чжао хотів би спочатку подивитися школу і побачити дітей.
Решта зрозуміли і з посмішкою відповіли:
- Звичайно, так і повинно бути. Пан Чжао — людина справи. Тоді давайте спочатку подивимося першу школу. У них є кілька десятків місць для бідних студентів. Ми можемо зібрати їх усіх і сфотографуватися на пам'ять, щоб вони могли подякувати пана Чжао.
Чжао Дуаньцзе сказав:
- У цьому немає необхідності. Я просто хочу подивитися. — Він окинув поглядом групу, налякав одного з учасників і запитав: « А ви, учителье, яка школа?
Чоловік швидко поспішав і сказав:
- Я з третьої школи.
Чжао Дуаньцзе кивнув:
- Тоді поїдемо до Третьої школи. Подивимося, і я поїду назад до міста. Вечором у мене нарада.
Група розгорнулась і попрямувала до Третини школи.
— Ресурси третьої школи, звичайно, не йдуть в порівняння з Першою та Другою, але це стара школа, і раніше там було багато хороших учнів.
Як тільки Чжао Дуаньцзе ввійшов до школи, що не встигли сказати і двох слів, як всі почули чийсь щебечий голос.
Чжао Дуанцзе глянув у той бік і побачив дівчину, яка стояла перед шкільним оголошенням. Зі спини вона виглядала дуже худою. Вона стояла в гарній позі, тримала у руці шматок крейди і писала щось на класній дошці. Біля неї стояли інші учні, які також оформлювали дошку. Вони про щось перемовлялися і сміялися, але, здавалося, вони спеціально говорили досить голосно.
— Такого доброго вчителя, як вчитель Цінь Чу, змусили піти, а деякі люди не хочуть залишатися в школі з таким невимовним виглядом.
— Саме так! Бідний вчитель Цінь Чу! Все через неї!
— Ви тихше, а то почують. Вона тепер відповідає за дисципліну, вона може записати ваше ім'я.
— А я не боюсь! Моя сестра також працює в дисциплінарному комітеті. Якщо вона запише моє ім'я, я попрошу сестру його викреслити.
Кілька чоловіків хіхікали і поводилися дуже шумно, але одна дівчина, яка написала листа, вважала за велику кількість горобців. Її рука рухалася плавно, без найменшої затримки. Вона писалася з насолодою, розмашистістю і свободою.
Її погляд Чжао Дуанцзе надовго затримався на її почеркі. Штрихи, які вона виводила були довшими, ніж зазвичай, у горизонтально був легкий згин, а вертикально трохи загиналися вгору... Це були найбільш знайомі йому маленькі звички, які він бачив і обводив поглядом у незліченних снах.
І той же силует. Він пам’ятав, що людина в його снах була такою ж — вона все одно на вигляд і існувала у власному світі.
Начальник школи вийшов вперед і суворо сказав:
- Ви з якого класу? Під час обідньої перерви оформляйте дошку і шуміть! А що, коли ти заважаєш іншим учням відпочивати?
Лише тоді група дорослих помітила, що учні розмовляють. Вони в паніці застигли, переглянулися і не змогли вимовити жодного слова.
Начальник школи вилаявся про себе, але коли він повернувся до гостей, з усмішкою сказав:
— Пробачте, пане Чжао, діти зазвичай такі веселі і галасливі...
Він не встиг договорити, як побачив, що пан Чжао швидко крокнув вперед, підійшов до тієї дівчині, яка стояла осторонь одна, і, з важкою хвилюванням, запитав:
— Я Чжао Дуанцзе. Ти впізнаєш мене?
https://literna.net/uk/books/115-aktrisa-potraplyaye-v-melodramu-strazhdannya-zaversheno