Гаілон спалахнув:
- Ти жінка! Навіщо ти страждаєш тут, разом з нами? Йди в тил! Тобі не треба йти з нами на війну! Чи війна — це жіноча справа?
Шуй Інь підняла на нього погляд.
Вона дивилася, як Гаолін, повний гніву і праведного обурення, немов проколотий шар, здувається, із шипінням випускаючи повітря. Він почав відчувати сором і нерозбірливу вину. Він мимовільно випрямив груди, намагаючись повернути собі впевненість.
Шуй Інь відкрила рот і сказала:
- Що ти верзеш? Якщо ти посмієш зробити те, що мене засмутить, я тебе так відділю, щоб ти ** будеш, хочеш вір, хочете ні.
Гаолон онімів, а потім мимовільно підвищив голос:
— Ты лагаешься?
Пан Лі завжди був ввічливий і ніколи не сварився! Ні, він же не пан Лі, вона жінка! Але ж жінкам не слід лаятися ще рідше.
Зрештою Ґаілон не зміг перепарити Шуй Інь. Людина, яка б могла переконати Шуй Інь, не існує в цьому світі і немає ні в якому іншому світі. Йому довелося допомагати Шуй Інь зберігати цей секрет. Шуй Інь була такою ж, як і раніше без нічого незвичайного. А він став підозрілим, наче на ньому висіло сто тисяч вантажів. Він навіть не дозволяв своїм братам обіймати пана Лі за плечі, тому всі були збентежені.
Ще одна медсестра, яка знала особистість Шуй Інь, колись ранила її. Маленька медсестра не чекала, поки Шуй Інь сама зм’явить, а тихо підійшла і пообіцяла зберегти її таємницю. Як жінка, вона могла ліпше зрозуміти, скільки мужності потрібно для того, щоб мати таку силу волі і зробити таке.
Коли вони вирушали на поле бою, Гаолін нервував ще більше, боячись смерті Шуй Інь. Здавалося, що з моменту на неї клеїли ярлик "жінки" вона стала неспроможна ні підняти тяжіння, ані навіть вбивати людей.
Він кожного разу турбувався про життя Шуй Інь, але не очікував, що сам загине на полі бою першим. Під час війни все змінюється миттєво, і навіть найсміливіша людина може померти в будь - який момент.
Половина тіла Гаоліну була розорвана вибухом. Було ясно, що він помре. Шуй Інь була поруч і бачила це на власні очі. Вона бачила погляд, який Гайолін інстинктивно показав перед смертю.
Шуй Інь спокійно подумала менше трьох секунд і вистрелила собі в голову.
* Гул*
Вона померла один раз, і час відкотився на дві хвилини тому. Гаолон все ще стояв там, готовий кинутися вперед. Раптом до нього підбіг Шуй Інь, встромивши його на узбіччі канави і впала туди сама. Тільки тоді вона відчула запаморочення — наслідки смерті та контузії від вибуху.
Гаолон, який не знав, що вона насправді вже померла один раз, потім всі сміявся і питав її:
— Ти ж кинулася мене рятувати, правда? Я тобі подобаюся?
Шуй Інь відповіла:
— Забагато людей, яких я знала, вже померло. Принаймні, я можу врятувати ще одного, який мало не помер на моїх очах.
Можливо, вона шкодувала, що не змогла змінити чиюсь долю раніше, але принаймні цього разу вона змінила смерть іншої людини.
Війна, в якій вони брали участь, тривала вісім років. Коли прийшло новина про капітуляції загарбників, всі плакали від радості, сміялися і плачуть одночасно, обіймалися разом з усіма. Навіть поранені солдати відкидали милиці та вскакували. Хтось ридав і кричав:
— Я можу повернутися додому і побачити своїх батьків!
На той час Гаолон, який став командиром батальйону, втратив одну руку. Він накинув шинель на одне плече і вдерся до сусідньої кімнати, щоб поділитися цією чудовою новиною з товаришем Лі.
Він швидко увійшов до кімнати і побачив, що вона сидить і розбирає документи, як завжди спокійна та зібрана. Він теж замовк, перевів дух і посміхнувся та сказав:
- Товаришу Лі, я вам дуже цікава новина!
Шуй Інь відповіла:
- Новина прийшла від мене. Де твої мізки?
Гаолон поперхнувся. Він так зрадів, що дійсно не подумав про це. Але за ці роки він звик, що його так осаджують і шкіра стає набагато товстішою. Він в два-три кроки підійшов до столу Шуй Інь, притулився до нього і з нахальнією посмішкою сказав:
- Пам'ятаєш, ми говорили раніше, що повернемося разом в шайку на горі Машина?
Шуй Інь недбало хмикнув, але не відповіла. Гаолон, однак, вхопився за це, як за привід, і підкреслив:
- Дивись, ти погодилася! Війна закінчилась, і через деякий час ми зможемо повернутися додому!
Гаолон і правда так думав, але насправді він не міг просто так скинути з себе обов'язки і повернутися. У нього були заслуги, і його мали нагородити за це. Не тільки його, але й Шуй Інь теж.
До того ж, війна проти загарбників закінчилась, але не закінчилася.
Вони отримали наказ зніматися з місця і відправлятись в інше місце для перевтоми та відпочинку.
- Гей, а де товариш Лі? Чому його не видно?
Ґаілон розмовляв з кількома командирами взводів. Почувши це, він одразу сказав:
- Я піду покваплю його*.
П. Він каже, що це "найкраще", але всі чують його. китайське ієрогліфічне письмо має однакову різницю, і тільки на ньому видно відмінності.
У кімнаті Шуй Інь нікого не було, тільки аркуш паперу лежав на столі.
Минуло багато часу, ніхто не повертався. Другий командир взводу пішов подивитися, що сталося, і побачив тільки Гаоліна, який мовчки стояв у порожній кімнаті, стискаючи в руці аркуш паперу.
Другий брат був простаком, але за ці роки він також зрозумів, що його старший брат має справу з паном Лі. Побачивши цю сцену, він відразу зрозумів суть справи і запитав:
- Пан Лі пішов? Не поїде з нами? Гей, Лянь-цзи, ти що, плачеш?
Гаолін подивився на нього почервоніли очима і хрипло сказав:
— Плачу? Ти коли-небудь бачив, щоб лаоцзи плакав?
Він сунув папір за пазуху, оглянув убогу кімнату і знову знизив голос.
- Я знав, що не зможу її втримати. Вона хотіла піти ще раніше. Але я не розумію, куди вона взагалі хотіла піти? Хіба не краще було б залишитися? Хіба не краще було б спокійно жити зі мною? — Гаолон дійсно не розумів.
А ось другий брат, у якого розум був не такий світлий, раптом почухав голову і сказав:
- Думаю, він як вітер. Якщо вітер зупиниться, хіба він не зникне?
*
Після того як Шуй Інь покидала поле бою, вона знову відвідала багато місць.
Система, здавалося, забула про неї і не збиралася змушувати її покидати цей світ. Вона була схожа на мандрівника, який постійно залишає свої сліди на цій щойно відродженій відновлюватися землі.
Коли вона почувалася втомленою, то знайшла місце для тимчасового проживання. Коли вона хотіла піти, збирала речі і йшла в нове місце.
*
- ... Китайський народ... Сьогодні... Проголошено! — Голос, який походить з репродукти, ще злегка шипів, але нікого це не турбувало. Море випустило справжній гул, схожий на шум припливу.
Шуй Інь, нічого не примітна, стояла в центрі натовпу. На ній було пальто і капелюх. Хоча на її обличчі вже з’явилися зморшки, погляд її все ще був чистим, як прохолодна вода. Як і тисячі звичайних людей навколо, вона посміхнулася під голубим небом, зняла капелюх та віддала честь набік далеких башт і проходять перед ними армії.
Потім вона вийшла з натовпу, залишивши позаду шум і радісні вигуки.
Мимо її постійно проходили люди, а вона йшла проти течії та окремо.
https://literna.net/uk/books/115-aktrisa-potraplyaye-v-melodramu-strazhdannya-zaversheno