- Що? Потрібно навчитися писати і читати? — Лайцзинь почесала затилок. Їй це не подобалось, але вона боялася образити добродійника. Це марно і забирає час.
Шуй Інь байдуже відповіла:
— Ладно. Тоді не будемо навчати.
Вона говорила так, ніби це вона і не пропонувала, і навіть не намагалася переконати її.
І через це Лайцзінь відчула, що упустила якусь чудову можливість. Вона не могла заснути цілу ніч, думаючи про це, а наступного дня почала розпитувати людей, скільки треба найняти вчителя, щоб навчитися писати. Під вечір, коли Шуй Інь повернулася з роботи, Лайцзінь вже приготувала вечерю, вклавши у нього всі свої сили.
— Хехе-хе, я подумала і вирішила навчитися читати та писати дуже важливо. Ти хотів як краще, а я була невдячною. Так що ти все-таки навчи мене писати, а? — Лайцзінь, невідомо де роздобувши пляшку вина, налила їй рюмку.
Проте Шуй Інь не відразу погоджувалась. Вона невтомливо сказала:
— Ти ж не хотіла вчитися, та й я зайнятий. Те, що я сказав раніше було просто так, запально. Забудемо про це.
Лайцзінь ще більше пошкодувала про свою відмову. Вона і кланялася, і розмахувала руками, й говорила всяку нісенітницю, без кінця хвала Шуй Інь, поки та зрештою не пом'якшилась і не погодилася.
Шуй Інь сказала:
— Якщо ти не зможеш, я більше ніколи не вчитиму тебе. Не хочу марнувати свій час даремно.
Лайцзінь запевнила:
— Я буду учиться! Буду! Я обов’язково буду добре вчитися!
Шуй Інь давно розкушувала її характер. Потрібно було весь час тримати перед нею якусь приманку, щоб вона докладала всі зусилля. Те, що їй дарувало, вона не цінувала, але як тільки вона втрачала щось, Вона починала цінувати цим.
Присутність Лайцзінь робила життя цікавішим і позбувала нудьги. Крім того, сусідство мало ще й іншу перевагу: господар Тянь більше не дивився на Шуй Їн як на потенційного зятю. Але був і недолік: молодший наказник та інші тепер підшукали над нею, кажучи, що вона прибирала собі дочку. Раніше вони казали, що вона підібрала собі майбутню дружину, але коли побачила, як дівчина вчить свою доньку письменності і віддає її навчанню кулінарного ремесла, то змінили своє ставлення.
Коли хтось ростив собі майбутню дружину, він зазвичай тримав її вдома, нікому не показував, суворо виховав і змушував робити всю роботу по дому. Але Шуй Інь поводилася зовсім інакше: вона не втручалася і дозволила дівчинці бігати вулицями. Це було схоже на те, як містять худобу. Чоловіки зазвичай так і виховують дітей.
Ходили чутки і пересуди, але Шуй Інь не звертала на них уваги. Лайцзінь також непокоїла їх, бо вона знала, що Шуй Ін — жінка.
Вони жили разом досить довго, зустрічалися щодня. Хоч би якою обережною була Шуй Інь, її секрет неминуче розкрився б. До того ж вона не намагалася переховуватися. Отже, Лайцзінь від самого початку знала, що вона жінка. Вона нікому не говорила про це і обережно допомагала Шуй Інь приховувати свою таємницю. Коли в Шуй Інь почалися сильні болі протягом місячних, Лайцзінь мовчки стирала її брудні ганчірки і прибирала їх.
Між ними існувала мовчазна угода ніколи не говорити про це, але після того як Лайцзінь дізналася правду, вона стала поводитися з Шуй Іню набагато вільніше і сміливіше. Вона виросла в такому світі, де жінок навчали з дитинства обережно ставитись до чоловіків. Дізнавшись, що Шуй Інь - жінка, вона відчула себе в безпеці і перестала боятися що шумій Їні може мати якісь егоїстичні наміри.
Приблизно через рік навчання у будинку Лайцзінь нарешті змогла приготувати страву, яку Шуй Інь вважала « непоганою ». Нарешті дівчинка отримала той шматочок срібла і раділа кілька днів.
Шуй Інь часто чула, як Лайцзінь говорила про те, що хоче купити гарний одяг, заколення, шпильки, браслети, то одне. Але через кілька днів вона так нічого й не купила.
- Що ж ти, гроші назбирала, а нічого не купуєш? Ти що, така жадібна? - Шуй Інь.
Але Лайцзінь, подивившись на неї, таємничо сказала:
- У мене на ці гроші інші плани.
Які саме?
Навіть Шуй Інь не очікувала, що цей план запросити її на вечерю. Ця жадібна і скупа Лайцзінь перед Новим роком запросила Шуй Інь у досить відомий будинок на вечерю. Правда, вона замовила всього два страви, але те, що вона вирішила витратити гроші на Шуй Інь, здивувало її.
— Я хоч і маленька, але не дурна. Я пам'ятаю все добро, яке ти для мене зробила. Настає Новий рік, і я хочу пригостити тебе, щоб віддячити за твою турботу. За все своє життя, скільки я себе пам’ятаю, ніхто не поводився зі мною так добре, — сказала Лайцзінь. Вона налила чарку вина і підняла її. - Ти навчила мене читати і писати, ти мій вчитель. Я п'ю за тебе, вчитель!
З цими словами вона одного ковтка осушила рюмку. Жест був досить гарячим, але те, як вона закашлялася і задихнулася, виглядало дуже забавно.
— Кх, кх... Як же боляче! Гадость! — Лайцзінь одночасно лаяла вино, і шкодувала витрачені гроші.
Така погань, а коштує так дорого! Якби вона знала, то не замовила б вино, а попросила чай. Це було б і дешевше, і смачніше.
— Якщо не вмієш пити, то навіщо п'єш? — сказала Шуй Інь, зробивши ковток. Вона підозвала офіціанта і попросила принести рисове вино. — Выпей.
Лайцзінь запитала:
- ...за це рисове вино не мені ж платити, так?
Усе це було настільки дорого, що в неї не вистачало б грошей!
Шуй Інь зітхнула:
— За це плачу я.
Лайцзінь заспокоїлась і почала пити. Мабуть, вона застосовувала цей принцип і випила цілу пляшечку рисового вина.
Шуй Інь не очікувала, що це солодке вино з низьким вмістом алкоголю може когось сп'яніти. Вона привела п’яну дівчинку додому, і Лайцзінь почала стрибати по кімнаті як м'ячик.
Шуй Інь вже збиралася вмитися і лягти спати, як Лайцзінь підбігла до неї, обняла за руку і, піднявши голову, запитала:
— Мама, ты моя мама? Скажи мені правду. Ти моя мама?
Шуй Інь поспішала. Вона не знала, чому Лайцзінь запідозрила, що вона її мати. Коли Сунь-ши кинула дівчинку на дорозі, вона була ще зовсім маленькою і навряд чи могла щось пам'ятати.
Лайцзінь міцно тримала її за руку і пильно дивилася на неї. Шуй Інь не могла зрозуміти, чи п'яна дівчинка по-справжньому або просто прикидається, щоб поставити питання, яке давно мучив її.
Вона чесно відповіла:
— Я не твоя мама.
Невідомо, чи Лайцзінь була розчарована цією відповіддю або щаслива. Вона то сміялася, то плакала, а потім заснула, згорнувшись калачиком.
Шуй Інь підійшла ближче і почула, як вона бурмоче у сні:
— Добре, що це не так. Так навіть краще. Я б не хотіла тебе ненавидіти.
https://literna.net/uk/books/115-aktrisa-potraplyaye-v-melodramu-strazhdannya-zaversheno