У цю подорож Чжао Дуаньцзе взяв з собою кілька охоронців. Всі вони були людьми, яких він відібрав у школі бойових мистецтв. Коли він виходив з дому сам, то не надто звертав уваги на безпеку. Врешті-решт, якби він з кимось подружився, невідомо ще, кому б довелося гірше. Але коли він виводив молодшу сестру, йому доводилося думати про багато речей.
Через різні обставини, що відбувалися з дитинства, Чжао Дуанцзе ставився до безпеки молодшої сестри з майже надмірною тривогою. Він постійно боявся, що з нею станеться якась біда. Насправді він хотів би завжди ховати молодшу сестру вдома, щоб бути впевненим у її безпеці та здоров’ї. Але іноді, коли він бачив за межами дому гарні пейзажі, йому ставало шкода, що молодша сестра не може вийти і подивитися на них, оскільки вона теж дуже любила такі речі.
Тому Чжао Дуаньцзе готувався до цієї поїздки дуже довго.
Він вибрав гарний день: сонячне, добре осінній вечір, не надто висока температура і дуже низька — час для прогулянок. Він також вирішив піти до річки на заході сонця, коли були найкрасивіші краєвиди. Він вибрав великий човен, на якому не треба втомлюватися. Він міг плисти з молодшою сестрою від верхів річки вниз по течії.
Саме тоді почервоніли клени. Вони могли милуватись берегами, помилуватися найгарнішим заходом сонця на річці і потім зійти в нізовиках. Там вже був замовлений ресторан, який спеціалізувався на стравах з річкової риби. Кілька лавок разом найняли танцюристів для виконання танцю лева, так що ввечері по дорозі додому вони могли б ще подивитися на це видовище.
Все було так добре сплановано, але перед виходом з дому сталася така неприємність. Чжао Дуаньцзе сидів у екіпажі і весь час переживав. Але коли він побачив, що молодша сестра зовсім не звернула на це уваги, йому стало трохи легше.
Коли брат і сестра прибули до річки, щоб сісти на човен, Шуй Інь виявила, що її старший брат зголоднів, замовив величезний човник — три поверхи заввишки. Щоб пройти від носа до корму, потрібен був час. Перед тим як сісти на човен, вони зустріли одного з голів гільдії, який також приїхав покататися зі своєю сім’єю. Тільки він не був таким марнотратним, як Чжао Дуанцзе і замовив маленький човен.
Пан Хуан ввічливо перекинувся з ними кількома словами, а потім підвів свою дочку. Він натякав, що Чжао Дуаньцзе сам запросив їх на великий човен. Хоча Чжао Дуанцзе розумів натяки, він просто прикидався дурником. Шуй Інь усміхалася своєю невинною усмішкою глухонімою, якій немає діла до світського марноти.
Брат і сестра відділилися від них і сіли на човен. Як тільки Чжао Дуаньцзе допоміг молодшій сестрі піднятися на борт, він відразу закричав:
- Відчаливай швидше!
Він так довго готувався, як же він міг дозволити якимось стороннім людям перешкодити їх відпочинку?
Коли їхній човен вже відплив, пан Хуан з жалем зітхнув і запитав доньку:
— Ну як? Це і є нинішній голова сім'ї Чжао. Молодий, здібний і добрий член сім’ї, а також зовнішній вигляд — це представник.
Його дочка відвела погляд від човна, на який вона пильно дивилася, і щиро сказала:
Його молодша сестра дуже гарна. Шкіра в неї біла, наче нефрит. Просто красуня.
Пан Хуан розгубився:
- ...Я тебе просив подивитися на Чжао Дуаньцзе, навіщо ти дивилася на його сестру?
*
Вей Цзиму наказала купру гнати візку до річки. Коли вона добралася туди, то побачила двоюрідного брата, який вже піднявся на великий човен і навіть не подумав почекати. Вона знову розплакалась, і їй було дуже боляче. Ліню Лан мовчки стояв поруч і теж сумував, сподіваючись, що вона хоч раз подивиться на нього.
— Цзиму, якщо він такий безсердечний, може не варто більше намагатися? - Він казав дівчину Ліні Лан.
— Нет. Я повинна змусити старшого брата змінити своє ставлення до мене, — відповіла вона рішуче промокла очі, розвернулася, сіла в візку і наказала: « Їдьмо, нагони їх!
*
Шуй Інь трохи поїдала на палубі, дивлячись на річку. Чжао Дуаньцзе приніс їй накидку, і вони разом два рази обійшли палубу.
Опівдні вони поїли рибу, яку рибалки виловлювали з річки. Її зарізали на човен і зварили. Вона була надзвичайно смачна. Навіть Шуй Інь, яка через постійну хворобу і слабкості майже не відчувала смаку їжі, випила лишню чашку.
Її хвороба була для Чжао Дуаньцза постійною болем у серці. Кожного разу, коли він бачив, що їй стає трохи краще, то радів. Він ще більше переконався, що сьогоднішня поїздка була правильною і почав прикидати, коли можна буде знову вивести молодшу сестру прогулятися.
Коли човен плив по середині річки, Чжао Дуаньцзе почув якийсь дивний звук. Він висунувся, щоб подивитися, а човнярі на нижній палубі засміялися і сказали:
— Це один вид риби в річці видає такі звуки.
Чжао Дуаньцзе здивувався. Йому стало цікаво, і він хотів розповісти про це молодшій сестрі. Але коли він побачив, що вона сидить, нічого не підозрюючи і дивиться на далекі гори та кленове листя на березі, слова, які готові зірватися з губ, застрягли в горлі. Усмішка застила на його обличчі. Йому здавалося, що він проковтнув шматок льоду і йому стало холодно та важко.
Сестра ж нічого не чує.
Шуй Інь розслаблено дивилася на річкові та гірські краєвиди і дерева. Вона відчула, що хтось дивиться на неї ззаду, обернулася і побачила, як старший брат знову спостерігає за нею дивним поглядом, ніби йому самому було нестерпно боляче. Кожного разу, коли він так дивився на неї, він був готовий зробити для неї все, що завгодно.
Усю післягульну прогулянку він то питав, чи не хоче вона спати вдень у човні, то чи вона хотіла б пити або їсти. Він побоювався, що сонце наспіває їй голову, то боявся, щоб вона продує її і вона захворіє. Поки він без умолку базікав ні про що, Шуй Інь дивилася на річку і гори і відчувала себе дуже спокійно.
Оскільки глухота була фактом, який неможливо змінити, вона завжди думала лише про те, які у нього переваги, а не недоліки. Але, мабуть, старшому братові, який був поруч, було важче прийняти це. З кожним роком його почуття вини не тільки зникало, але й зросло.
https://literna.net/uk/books/115-aktrisa-potraplyaye-v-melodramu-strazhdannya-zaversheno