Яо Синь мало не луснула від люті. Раніше вона просто вважала, що Лю Фен’ян не підходить її сестрі, а тепер цей хлопець її беріг. Чи ж це не елементарна ввічливість, перестати приставати до особи, яка явно відмовляла тобі? А ще « наполегливість зламає будь-яку стіну» - якщо говорити прямо, хіба це не домагання?
З таким характером він і їй був не потрібен, не те що її молодша сестра.
Вона і сама стикалася з подібними труднощами, але коли її молодша сестра ображала, вона хотіла вибити тих, хто посміяв її розстроїти.
Яо Юе не надавала значення її гніву і спокійно займалася своїм курсовим:
- Навіщо тобі зв'язуватися з цими людьми через такі дрібниці? Якщо є вільний час, займайся тим, що подобається тобі і розвивайся. Коли ти станеш набагато кращим від них, то будеш в різних світах і не матимеш нічого спільного. Чи варто взагалі звертати на них увагу?
Яо Синь виховувалась під наглядом сестри, і навіть тепер, у такому віці, вона трохи її побажала й глибоко залежала від неї. Почувши ці слова, вона задумливо кивнула.
Не пройшло й декількох днів, як Лю Фен’ян зголосився на дусі і почав переслідувати. Він дізнався, що Яо Юе самостійно взяла курс навчання, написала статтю, яку опублікували в професійному журналі, та відразу перейшла до лабораторії під протокцію наукового керівника. Навіть колишнім одногрупникам було важко зустріти її, не кажучи вже про Лю Фен’ян з іншого факультету.
Чутки про Яо Юа і Лю Фен’ян, які ще недавно обговорювалися на курсі, змінились глобальною заздрістю та захопленням до дівчини. Люди, які колись вважали її зарозумілою і прискіпливою, тепер казали, що вона є такою розумною й перспективною особою, яка не має часу на любов.
— Люди різні. Вона ще не закінчила університет, а вже краще старшокласників і аспірантів. А ми навіть не знаємо, де будемо працювати.
Лю Фен’ян, замучений глузуваннями однокласників, невдовзі втратив інтерес до дівчини. Зрештою, він був просто студентом, який ще не вийшов в суспільство і не думав про майбутнє. Лише крихітний щоденний світ у його голові вміщав тільки цей маленький день. І коли він зрозумів, що дівчина, яку хотів досягти, знаходиться на такій висоті, яка до неї треба тягтися, його неспокійне серце наче окатіло крижаною водою і воно більше не могло розпалитися.
- Ей, чи мало хороших дівчат на світі? Так ти взагалі не повинен був зациклюватися на одній - балакали його друзі, які ще нещодавно підтримували його бажання переслідувати Яо Юе. - Вона така розумна, що напевно продовжить навчання і займеться наукою. У неї і диплом може бути набагато краще твого. Такі жінки зазвичай не думають про сім'ю і не будуть витрачати на хлопця багато часу. Що в цьому хорошого?
- Саме так! Дівчину треба вибирати не розумніше за себе. Якщо вона буде мудрішою і заробляти більше, то не слухатиме тебе вдома, і що тоді робити? Ти ж нормальний хлопець, для тебе знайти дівчину красиве Яо Юе, зрозуміліше і жіночіше - не проблема.
Зрештою Лю Фен’ян відмовився від своєї безвідповідальної любові і невдовзі знайшов тиху, домашню дівчину.
Шуй Інь всього цього не помічала. Для неї герой, через якого в оригінальному сюжеті посварилися сестри, був трохи кращим випадкового перехожого. Виділяти більше уваги — це тільки час втрачати. Краще вчитися більше.
Через те, що вона надовго затрималася в цьому світі, Шуй Інь доводилося присвячувати більшість часу розвитку своїх інтересів і поглибленню професійних знань. Пробувати щось різне було цікаво, і це вивчення вже майже повністю займало весь її час.
Однак вона не забула, що в той час з сюжету мали вийти рідна мати і брат. Поява Лю Фен'єна нагадала їй, що сюжетна лінія ось-ось почнеться.
В оригіналі стареньку сестру продали, а батько з матір’ю привезли брата до цього міста. У лікарні вони зустріли Ян Чаншаня, знайшли свою другу доньку і третю.
Але зараз Ян Чаншань і рідний батько дівчаток вже багато років як мертві. Невідомо, що сталося з матір’ю — старшою сестрою і молодшим братом. Чи прийдуть вони лікуватися? Шуй Інь не намагалася їх шукати і жила як жили.
Минуло ще близько півроку. Шуй Інь пішла на практику в одну з лікарень.
І тут, очевидно, по інерції сюжету, вона раптом зустріла тут рідну матір та брата.
Зупинившись у дверях палати і звихнувши одну руку в кишеню, Шуй Інь дивилася на хлопця, який бушував всередині. Йому було п'ятнадцять-шість одинадцять років, через хворобу його обличчя було нездорового кольору, і зараз він щось зло вигукував, судячи по всьому, незадоволений тим, що мати не купила ті фрукти, які він хотів.
Жінка, яка сиділа біля ліжка, виглядала дуже старою. Більше половини її волосся були сивими, зморшки на обличчі були ніби листами, що розповідають про цілковите горе життя. Вона не пропустила ані слова у відповідь на лайку сина, а мовчки чистила яблуко.
Очистивши, вона дала його синові, але хлопець, навіть не дивлячись, штовхнув яблуко в смітник:
— Хто це буде їсти?
Кидав яблуко він невдало, так що відро змарнувалося, а сміття розсипалося по підлозі. Жінці довелося підійти, підняти відро і з засмученим виразом обличчя підібрати яблуко. Вона віднесла його в туалет, помила і поклала поруч.
Парня, здається, дратувало, що мати так ганьбиться. Він знову розізлився на неї.
Мати мусила встати і вийти, щоб купити йому ті фрукти, які він так хотів.
Вийшовши у коридор, вона побачила Шуй Інь. Можливо, її вразило те, як дівчина виглядає, яка в неї аура, і вона відчула себе приниженою? Потім її погляд впав на бейдж у неї на грудях і білу форму. Обличчя жінки відразу ж присвоїло трохи зашумливого виразу:
— Доктор, моя дочка пішла за грошима, вона скоро повернеться і внесе оплачу за лікарню.
https://literna.net/uk/books/115-aktrisa-potraplyaye-v-melodramu-strazhdannya-zaversheno