Шуй Інь завжди намагалася все робити ґрунтовно і належно. Знайомі колеги та друзі жартували, що вона всемогутня. Але вона все - таки людина, а не бог — чи ж можна бути дійсно всемогутнім? Просто наступного разу, коли ти отримаєш урок, стаєш більш обережним.
Вона не очікувала, що в поїздці, де були її названі батьки, Янь Чаншань наважиться таємно йти за ними і напасти на неї у людному ресторані перед відвідувачами. Схоже, він зараз абсолютно божевільний, а його психічний стан куди гірше, ніж вона планувала.
Шуй Інь назвала озеро тисячі Птиц, по-перше, щоб переконатися, що саме тут загинула Ян Шань, а потім побачити реакцію подружнього партнера - вона хотіла зрозуміти чи знає Лу Вана, чи є таємниця у смерті дочки і, звичайно ж, хоче спровокувати Ян Чаня... Тепер же виходило, що вона перестаралася.
Але навіть у такому скрутному становищі Шуй Інь не здавалася. У минулому вона ніколи не переймалася своїми невдачами і відразу почала думати, як вийти з глухого.
Оскільки вона не виходила з сил, то перестала вириватися і вирішила тиснути на Ян Чаншаня словами. Оскільки він збожеволів, нехай сходить з розуму ще сильніше.
— Папа, Шаншеань буде слухняною і не вбивай шань.
Ян Чаншань впився у неї поглядом, через силу намагаючись зобразити посмішку. Він хотів, щоб його батько любив, але страх ще не зійшов з його обличчя, і гримаса вийшла просто жахливою.
— Шань... Тато теж не хотів тебе вбивати. Тато любить тебе...
Бормоча це, він не зупинявся і продовжував подорож до озера з бамбуковою розмовкою. На цій дорозі не було ні душі, так що вона не могла когось покликати на допомогу. Шуй Інь чула тільки його безперервний шепіт:
- Ти ж пообіцяла татові завжди слухатися? Пам'ятаєш, у нас були маленькі секрети, які не можна розповідати мамі? Нікому не можна.
— Я пам'ятаю, яка ти була маленькою і гарненькою. Що тато скаже, ти завжди слухняно робила і ніколи не сперечалася. Ми були найближчими людьми.
— Але, моя дорогоцінна, навіщо тобі треба було дорослішати? Виросла і припинила слухатися, перестала хотіти бути з татом та радіти разом.
Голос Ян Чаншаня ставав все злішим, а пальці встромлені у руку Шуй Інь стискалися дедалі сильніше.
Шуй Інь, не звертаючи уваги на біль, вивчала його обличчя і почала аналізувати почуте.
Лу Ване, будучи діловою жінкою, яка ставить кар'єру на перше місце, і маючи такого « зацікавленого » чоловіка, ймовірно, завжди була не надто уважна до домашніх справ і мало займалася дочкою. Ян Чаншань міг з дитинства промивати Янґ Шань і підтримувати із нею статевий зв’язок протягом багатьох років.
Але діти не завжди перебувають у незнанні. Вона виросла і зрозуміла, що такі стосунки — це неправомірне явище.
ти сама винна. Ти хотіла розповісти все мамі, ти захотіла піти від тата. Тато не мав вибору, він мусив покарати тебе. Ти не можеш звинувачувати тата.
Вони дійшли до озера. Фонтар тут не було, через це вода в ночі здавалася чорною і мутною. Берег заріс густим осоком, і весь пейзаж злився в суцільну чорноту.
Ян Чаншань великим пальцем з силою потер щоку дитини, якого тримав на руках:
— Повертайся туди, звідки прийшла, і більше не приходь до тата. Ти вже відімстила за себе, чуєш? Добре?
Він присів, збираючись занурити голову дитини у воду, як раптом почув тихий, примарний голос:
- Тату, я хочу, щоб ти пішов зі мною. Як тільки ти доторкнешся води, Шаншеань зможе забрати тебе з собою.
Янь Чаншаня передернулося, і він миттєво прибрав руки. Йому здалося, що за спиною пронісся холодний вітерець, ніби маленькі ручки торкнулись його плече. У вухах лунали голоси з багатьох записів, які він слухав ночами, коли дочка сміялася і кликала: « Татку, пограй зі мною!».
Голос, який колись приносив йому насолоду, був зовсім іншим.
Неначе прочитавши його думки, дитина в його руках раптом прошепотів:
— Тату, підемо зі мною... Ходімо зі мною...
Інтонація була точ-всього як у Шань, але безтурботність змінилася крижаною юдою. Маленька, майже невагоме тельце раптом здавалося йому хижим звірем, який хотів його з'їсти. Навіть лежачи покірно в його руках, воно, здавалося, будь-якої секунди могло перетворитися на монстра.
Янь Чаншаня немов обпалила. Він, майже не віддаючи собі звіту, з силою штовхнув дитину в озеро.
Шуй Інь, нагромаджуючи сили і готуючись до кидка, впала у воду, але не почала боротися.
Вона вміла плавати. Вийшовши з рук Янь Чаншаня, вона мала більше користі від перебування у вигнанні. Проблема була лише в тому, що її тіло занадто слабке, і вона не могла довго затримувати дихання. Якщо Ян Чаншань не піде, їй доведеться тягнути час, знову тиснути на його психіку і шукати вихід.
Темнота заважала їй, але водночас служила чудовим прикриттям. Шуй Інь тихо поливала до зарослів очерету.
З берега її майже не було видно, але незабаром поверхня озера освітлювалася — Ян Чаншань включив ліхтарик на телефоні, намагаючись переконатися, що вона потонула. Сховати брижі на воді було неможливо, та й сили Шуй Інь були на кінці. Довелося вириннути, хай вона і не хотіла цього робити.
Світло вихопило з темряви дитячу голову, яка безшумно народилась із води. Ян Чаншаня пробрала тремтіння.
Нормальна дитина, несподівано кинута у воду, не може бути обезлюднена. До того ж він чув, що « Яо Юе» ніколи не була в басейні і, мабуть, не вміє плавати. Отже, зараз перед ним справжня утопленка!
Шуй Інь розпустила волосся, і мокре пряди закрили її обличчя. Вона дивилась на Янь Чаншаня, яка розділяла їх воду. До берега було недалеко. Якби він зараз, перейняв страх і захотів будь - якою ціною вбити її, то мусив би просто увійти у воду й підплисти ближче.
Отже, потрібно діяти на подвиження.
- Тату, йди сюди... Йди до Шаншань... — Вода мерехтіла, і тоненький голосок дівчинки плив з хвилями.
І це спрацювало. Ян Чаншань не наважився підійти ближче. Він відступив на кілька кроків і завмер з телефоном у руці, не в силах поворухнутися.
Вони застигли у мовчазному протистоянні. Шуй Інь відчувала, як її тіло котиться у крижаній воді. Вона могла протриматися, щонайбільше півгодини — це була її межа.
У відкритій сутичці у неї не було жодного шансу. Їй залишалося сподіватися тільки на те, що хто-небудь пройде мимо.
— Яо Юэ! Яо Юэ! Де ти? — Здалеку донеслися знайомі голоси. Як вони її знайшли?
https://literna.net/uk/books/115-aktrisa-potraplyaye-v-melodramu-strazhdannya-zaversheno