Хлев не був замкнений. У такому селі ніхто не замкнув би жінку в хліву, тому Шуй Інь без жодних труднощів відкрила б двері і зняла з жінки собачий ланцюг, а потім витягнула її назовні.
Не ясно, чи була німа жінка по-справжньому божевільною або ні, але вона, захитаючись, пішла за Шуй Інь. Шуй Інь міцно тримала її за руку — з одного боку, щоб вона раптом не вибігла і не втекла від шуму.
Шуй Інь пішла по дорозі, що вела з села, але не скинула на єдину гірську стежку, а піднялася на гору поряд із селом. Гора була невисокою, іноді туди ходили за хворостом і ще з цієї гори можна було добре бачити, що відбувається в селі.
Тіло німої жінки, ймовірно, було зовсім нездоровим - вона важко дихала, а кроки її, особливо при підйомі в гору, були нерівними, наче вона ось-ось впаде. Вона кілька разів ледь не зірвалася на гірській стежці, але зрештою піднялася.
Шуй Інь була вражена тим, що жінка не злякалась і не завела скандалу, як вона очікувала. Навіть коли Шуй Інь не повела її по тій дорозі, що заводила геть, а звернула на гору, жінка все одно тихо і покірно йшла за нею.
Шуй Інь знайшла скромну поросль кущів, звідки можна було спостерігати за селом і перехрестьком. Неподалік протікав струмок. Вона сіла біля нього й дістала їжу заздалегідь приготовлені припаси.
— Ешь. Ми підемо ввечері.
Зараз був ранній ранок. За планом Шуй Інь, їм потрібно було чекати тут цілий день, тому що їй треба було використовувати цей час, щоб зробити дещо.
Шуй Інь завжди була терпеливою, але вона боялася, що німа жінка виявить нетерплячість і щось натне, зірвавши її план. Побачивши, що жінка сидить на кісточках, вона трохи заспокоїлася і приступила до стовбура дерева.
Сонце піднімається все вище. Мешканці села почали виходити з домів, щоб працювати на полі. Хтось помітив незвичну тишу в будинку Лю і постукав у двері. Невдовзі в селі заворушився шум.
У селі було трохи більше 20 подвір’їв, і майже всі зібралися біля воріт та на дворі будинку Лю. Невідомо, яку сцену вони побачили, але всі голосно обговорювали це. Шум стояв такий, що навіть Шуй Інь, яка прялася на горі, почула його.
Трохи почекавши хтось люто закричав біля будинку з хлівом на краю села. У селі, розташованому серед гір, коли всі голосно кричать вдома. Деякий час стояла нерозбірлива, але потім жителі врешті розібралися. Хтось організував сільських чоловіків, і вони вибігли з села.
Шуй Інь, спостерігаючи з гори, як сільські чоловіки зі своїми ножами і мотиками на плечах біжать по гірській стежці із лютими криками та висміялися. Вона не була вражена таким розвитком подій.
Вони припустили, що це Лю Сянсе вбила сім'ю Лу і втекла, і першою їхньою реакцією було кинутися по гірській стежці, щоб зловити її та повернути. Крім того, вони ще не знали, що молодший брат Лю теж помер. Вони думали, що він пішов у сусіднє місто і мабуть збиралися послати когось за ним.
За нею послали групу швидких і витривалих чоловіків. Якби вона побігла з німою жінкою по тій дорозі, вони нагнали б їх і спіймали найбільше за пів дня. Тому Шуй Інь не побігла там, а сховалася на найближчій горі.
Коли сільські чоловіки пішли, і, здається, вже пройшли відрізка гірської стежки, Шуй Інь розм’янула зап’ястя й вирішила діяти.
Тільки ось німецька жінка...
- Почекай мене тут, мені потрібно спуститися і підпалити їх вдома. Як тільки підпалю їх, відразу повернуся.
Німа жінка дивилася на неї.
Шуй Інь повторила:
— Не шуми. Не здавай ні найменшого звуку, інакше я заткну тобі рот і завяжу тут.
Німа жінка раптом відкололася, закрила рот руками і завмерла. У цю мить Шуй Інь раптом подумала, що ця жінка не схожа на божевільну.
Подивившись на неї, Шуй Інь перестала зв’язувати її. Вона одна спустилася з гори і, йдучи стежками, вивченими за останні два дні при складі трави для свиней, таємно повернулася в будинок Лю.
Будинок Лю залишався таким же, як і він. Мабуть, через те, що видовище було занадто жахливим, ніхто не наважився увійти всередину, щоб прибратися. Після того як зежа розлучилася, старі люди, хворі та жінки і діти вже не могли наближатися до будинку покійників.
Шуй Інь, не відчуваючи жодних докорів сумління, увійшла в будинок Лю, взяла біля вогнища легко запалюється суху солому, витягла заховане під соло масло, віднесла все це за дім Лу, знову ввійшла у кімнату старохи і старого Люда, натягнула туди ковдри, фіранки та інше й підпалила.
Упевнившись, що предмети в кількох кімнатах горять, Шуй Інь, несучи олію і вив’язанку сухих дров, перемістилися вздовж стіни до задньої стіни іншого будинку.
Вона мов тінь, мовчки вибирала будинки, в яких нікого не було. Багато сімей мали сухі дрова на кухні, і тому кухня була легшою для них. Зерно тільки що просушували і прибрали. Більшість сімей ще не встигли сховати його в підвалі, воно лежало купами у головних залах, накрите ковдрими, брезентом і сухими дровами. Кімнати, де зберігалися важливі речі і гроші, зазвичай були кімнатами старих людей. Їх також треба було підпалити.
Піднявшись над будинком, більшість людей привернула увагу вогню та диму. Багато людей, які залишилися вдома, пішли подивитися на видовище. Шуй Інь використовувала пожежу в будинку Лю, щоб відволікти їх, і пішла по одному спалювати інші будинки. У ті доми, де жили люди, і куди не можна було непомітно пролізти, вона пустила олію й підпалювала її з задньої сторони. Навіть якщо їй не вдасться спалити багато важливих речей, цього було достатньо, щоб посіяти паніку.
День видався ясним. Восени погода була свіжою і сухою, небо було безхмарним, дув легкий вітерець, а повітря був дуже сухий.
У селі то тут, то там заповихав вогонь, але в будинках залишилися тільки старі, жінки і діти, і вони не могли миттєво гасити пожежі по всіх місцях. Ті, хто не впорався з бідою, буквально на очах горіли гроші і запаси зерна. Тому вони могли тільки сидіти на землі, плескаючи себе по стегнах та ридаючи, кликавши милість небес.
Шуй Інь, одягнена в сіре непримітне плаття, використала метушню втекти у гори. Зробивши великий гак, вона повернулася до головної дороги з села. Коли вона повернулася на схил гори, то побачила, що жінка притискалася до того ж стовбура і закривала рот руками так само позу, як у момент її відходу, навіть не підібравшись.
Після довгого бігу Шуй Інь була дуже втомлена. Вона сильно поспішала, все її тіло було виснажене, а горло, обпечене димом при підпалі, пересохло. Вона сіла біля струмка, мила руки і обличчя, випила багато води, і тільки тоді відчула себе трохи краще.
Унизу здіймався густий дим. Вогонь вийшов з-під контролю, поширився на сусідні порожнечі, виженув сухі хворост і траву, а потім перекинувся на гору. Диму ставало дедалі більше, і чорний попіл кружляв у повітрі, наче сніг під лазурним небом.
Шуй Інь та німа жінка сиділи і мовчки дивилися на село в чорному диму, і ніхто з них не проколов ні слова.
Вогонь горів довго. Ввечері, ближче до сутінків повернулися чоловіки, які йшли вранці. З часом вони, мабуть, навіть не встигли дістатися до сусіднього села і побачили позаду густий дим.
Коли батьки, дружини і діти сидять на землі та ридають, чоловіки теж не витримали.
https://literna.net/uk/books/115-aktrisa-potraplyaye-v-melodramu-strazhdannya-zaversheno