У цей момент натовп раптово прийшов в рух. З центру донеслися відчайдушні крики і люто вигукнули, і Гау Цзяле злякався, чи не сталося чого з братом. Він хотів просто кинутися вперед, але не наважувався залишити третю наречену одну в цій людській річці. Йому довелося міцно тримати її за руку і важко пробиватися.
Витягнувши однією рукою з-за поясу револьвер, він спробував заспокоїти мовчазну Шуй Інь:
— Не бійся, у мене є зброя для захисту, все буде в порядку.
Цей револьвер подарував йому дядько по матері. Хлопець знав, як стріляти в нього, але раніше його не було потрібно. Тож зброя завжди була декоративним предметом. Він тримав його в руці, лише намагався додати собі хоробрості, було невідомо, чи вирішив би він справді вистрілити у людину, якщо б довелося.
Їм двом по - справжньому не пощастило, бо в хаосі вони зіткнулися з обезумним стрільцем, який, розмахуючи зброєю, впав у натовп і голосно сміявся, коли люди жахалися від нього.
Гао Цзяле випадково зустрівся з ним поглядом, побачив жорстоку посмішку на його обличчі і інстинктивно підняв револьвер, але ніяк не міг натиснути на спусковий гачок.
Це був живий чоловік! Він ніколи нікого не вбивав! Дуло револьвера Гао Цзяле майже в той же момент, як піднялися, знову мимовільно опустилося.
Його ворог не мав жодних сумнівів і коливань, він негайно спровадив зброю для пострілу.
В мить, вирішальна доля, Гао Цзяле відчув, як третя невістка підняла руку і накрила його руку своїй. Вона вже встигла зняти рукавички, її крижані пальці лягли на його кисть і твердо, без найменшого коливань, і швидко натиснули на спуск.
Людина проти голови бризнула струмка крові, і вона впала на землю.
Гао Цзяле майже не встиг усвідомити, як револьвер вирвали у нього з рук.
- Ходімо за мною.
Він почув перші слова, які вимовила третя невістка, коли підійшла. Її голос звучав злегка хрипло і дуже холодно, наче сніг на землі.
Їм знову попався солдат-мародер з рушницею в руках. Цього разу він їх не помітив, стоячи до них спиною і вже цілуючись в молодого студента, який розмахує руками на трибуні.
Гао Цзяле побачив, як третя невістка знову підняла руку. У її руці був холодний важкий чорний пістолет, але сама рука - ніжна, рожева-біля. Цей контраст був майже моторошно різким, він навіть не міг зрозуміти, звідки взялася ця тремтіння, що потрясла навіть його душу.
Мародер впав на землю як підкошений, а кривава кров розлетілася по брудній і стійкій натовпі, яка не росла сніговою кашею біля підніжжя трибуни.
Шуй Інь, проходячи через червону багнисту сніжну кашу, озирнулася на збентеженого хлопця:
— Не стій стовпом, идем хутко.
Завдяки цьому вони знайшли Гао Цзялян. Він був поранений і сидів, притулившись в укрим кутці біля підніжжя трибуни, а навколо нього товпилися кілька збуджених молодих людей.
— Третій брат! — Гао Цзяле, посадивши Ґау Цзаляна собі на спину, приготувався йти разом з натовпом. Їм треба було скористатися сумотою, щоб забратися звідси, інакше, коли підіймаються шум і пойдуть інші мародери, загине ще більше людей.
Гао Цзялян, сидячи у нього на спині, почав чинити опір:
— Цзяле, відпусти мене, я ще не можу піти!
Гао Цзяле йшов з важкою працею, його одяг була залита кров'ю, що стікала з руки брата:
— Третій брат, ситуація вже не в стані контролювати! Якщо ти не підеш, вони теж не підуть. Скоро втечуться мародери, перекриють тут усі виходи, і тоді загине безліч людей!
Гао Цзялян вперто заперечив:
— Ні, нас так багато, ми не можемо їм поступитися!
Шуй Інь, яка добиралася поряд, почула ці слова. Вона раптом простягнула руку, стягла Гао Цзяляна зі спини Ґао Цельзеле і штовхнула його на землю біля обчини.
Гао Цзялень безпорадно повалився на землю, прямо на бездиханне тіло. Він так перелякався, що похитнувся і скрикнув від болю.
Гао Цзяле стривожений кинувся до нього:
— Третій брат!
Шуй Інь з силою приставила пістолет до голови Гао Цзяляна:
- Якщо хочеш померти, я прикінчу тебе однією кулями, щоб ти своїм незграбним розумом не підводив інших.
Її тон був холодним і роздратованим:
- Бачиш тіло за твоєю спиною? Поки ми йшли сюди, бачили більше десятка трупів. Ці молоді люди — твої однокурсники чи учні? Ти зібрав їх тут, закликаючи стояти до кінця. Це і є твоя « стійкість» - послати їх живим тілом проти дув ругій на безглузду загибель?
- Має ж бути хоч якась межа біля наївності.
Гао Цзялян не міг вимовити ні слова. Рана на його руці нила, пістолет, приставлений до лоба, був таким крижаним.
*
Коли вони втрьох повернулися до дому Гао, першою їм назустріч вийшла Ань Чжі. Тимчасова, вона виглядала виснаженою, з обличчям, сповненої тривоги і страху. Побачивши залитого кров’ю Гао Цзяляна, вона зі сльозами на очах кинулась до нього.
Виявилося, що коли Ґао Цзяльян організовував мітинг, він наказав відвести Ань Чжі назад в будинок Гао, але по дорозі вони розминулися з Гуса Цес'єле і Шуй Іню.
У домі Ґао піднялася метушня і нерозбірха. Гао Цзяляна влаштували у кімнаті Ґао Целлє. Пан Гао, перша пані, Ґао Цзянь та інші — всі товпилися в кімнаті навколо Гауо Цезілян. Тільки одна Шуй Інь стояла за дверима. Схрестивши руки на грудях, вона з якимось неприродним виглядом дивилася на сіру черепицю у внутрішньому дворі.
Гао Цзяле, все ще у своєму пошарпаному вигляді, в залитою кров'ю одягу, яку навіть не змінив, вийшов, тримаючи в руках пальто, і мовчки накинув його на плечі Шуй Інь.
Шуй Інь прокинулася від задумливості, кивнула і попрямувала до свого внутрішнього подвір’я.
Гао Цзяле ненавмисно зробив кілька кроків слідом, бажаючи щось сказати, але побачив, як Шуй Інь, не обертаючись, помахала йому рукою, і йому довелося зупинитися.
Він раптом відчув, що абсолютно неповноцінний.
Шуй Інь теж довгий час відчувала себе марною, але вже давно минув той етап. Повернувшись у свою кімнату, вона поклала пістолет. Гао Цзяле забув забрати його назад, та і вона теж забула віддати його.
Поклавши пістолет на стіл, Шуй Інь раптом криво посміхнулася кутком рота.
Але варто подякувати одному колишньому хлопцеві, що кинув її, бо саме він навчив її стріляти з пістолета.
https://literna.net/uk/books/115-aktrisa-potraplyaye-v-melodramu-strazhdannya-zaversheno