Коли Ху Лена несподівано виявила ініціативу, ароматний вітерець торкнувся обличчя Е Юя і він відчув м'яке тепло її губ.
Ей на мить з'їв.
Але лише на мить.
Оскільки Ху Лена взяла справу у свої руки, якщо він не відповідає тим же — чи залишиться він чоловіком?
« Не кажи нічого. Можна мені поцілувати тебе? "
Їй не потрібно було просити, він вже діяв.
Її Юй міцно притиснув до себе Ху Лена і сказав їй, що ми поцілуємо її.
Позаду нього матеріалізувався його бойовий дух - Сине-себратове нефритве дерево.
Його сині, подібні до кристалів коріння почали швидко рости і незабаром утворили платформу вздовж доріг в Ад. Товсті корені обох боків платформи переплітаються у чотири прозорі сині кристалічні стовпи, які встромилися глибоко в криваву річку.
Ще більше коренів проросло вгору, закручуючись всередину, наче гігантські пелюстки блакитного кристала.
Усередині бутона пульсували зірки, півмісяці, мініатюрні сонця, візерунки алого фенікса, крижані блакитні смуги і темно-фіолетові нитки грому.
У цьому кришталевому коконі Е Юй та Ху Лена продовжували своє « близьке спілкування».
І хоча було невизначено, чи настала ніч у зовнішньому світі, в довічній темряві Дороги в Ад ця ніч... Вона пообіцяла бути довгою.
Минав час.
Коли Ху Лена врешті прокинулася, вона відчувала ломоту в усьому тілі — як зовні, так і всередині. В горле пересохло.
— Води... Води...
- Нана, ти прокинулася? — Її турботливо запитав Юй, розтягуючи склянку свіжої води. - Як ти себе почуваєш?
Коли Ху Лена зрозуміла, що вона лежить у обіймах Е Юя і зганьбила перший крок, то почервоніла. Вона не знала, що сказати.
Після довгої паузи вона опустила голову і вагаючись заговорила:
— Ан Лань... Пробач мені. Те, що сталося... Я не хотіла. Я просто... Я не могла стриматися.
І Юй дуже розсміявся і притиснув її до себе ще міцніше.
- Не вибачайся. Якщо вже на те пішло, я отримав від цього більше всіх.
- Відтепер ти моя жінка.
— М-м- м...
Відважна заявка Е Юя, Ху Лена почерпнула ще більше, але її серце переповнилося солодкістю і щастям.
Вона вирішила відкритися йому.
— Ан Лан, насправді я з храму Духа. Наш нинішній Верховний Понтіфік - мій вчитель.
— Раз ти сильний майстер духу, чому б тобі не піти зі мною і не приєднатися до храму Духа? Мій вчитель оцінить твій талант.
Її елегантні руки обвилися навколо шиї Е Ю. Роздумуючи про їхнє спільне майбутнє, вона запитувала себе з ентузіазмом і надією.
Але вона не могла погодитись.
Насправді він навіть не хотів розкривати свою справжню особистість.
— Нана, дорога в Ад ідеально підходить для мого вдосконалення. Я поки не планую йти.
- Інакше я б вивів тебе з собою ще тоді, коли вирубав.
- Так що поки я не можу піти з тобою або приєднатися до храму Духа.
Помовчавши, він тихо зітхнув.
Однак Е Юй не відмовився від нарізу.
Ху Лена була трохи приголомшена, але ліжечка поруч нагадала їй...
Після того як Юй перебив на Арені духових майстрах, він показав незнану духовну кістку, яка могла пожерти тіло і прискорювати розвиток.
Вона миттєво все зрозуміла.
Незважаючи на розчарування, вона знала: чим сильнішим стане Юй, тим більше її вчитель буде поважати його.
Нехотно притиснувшись до його грудей, Ху Лена пробурмотала:
— Я розумію, Ан Лань...
Вона хотіла залишитися довше.
Але пекло було нестерпним для неї.
Зрештою вона мусила піти.
У далекому кінці дороги до Адутова річка вигиналася і перетворилась на широке озеро крові.
Висота поверхні перевищувала 20 метрів.
З силами Ху Лени не змогла б перетнути його самостійно.
Звичайно, І Юй підхопив її на руки і активував свою саморобну духовну здатність - Крок Громового вибуху, використовуючи електромагнітне відштовхування, щоб протистояти гравітації та здійснити стрибок.
Він пролетів над озером і приземлився біля далекого стіни скелі, встромивши своє коп’є Грімової Адської Тюрми у скелях.
— Ан Лань!
- Коли вийдеш, обов'язково знайди мене в Спірит-Сіті!
Подарувавши йому останній поцілунок і кинувши прощальний погляд, Ху Лена попрямувала вгору.
Активувавши зовнішню духовну кістку - Лісій Хвост, вона встромила її у скелю, немов шпильу, щоб підштовхнути себе вперед.
Незабаром вона пройшла крізь мерехтливу білу завісу світла...
І зникла.
Провівши Ху Лену, Юю більше не потрібно було ховатися.
Він прилетів назад на Дорогу в Ад, покликавши свого Сина-себратове нефритве дерево, щоб сформувати широку платформу.
Сівши на неї, схрестивши ноги, він полегшено зітхнув.
Та вузька стежка над прірвою була зовсім не кращим місцем для медитації.
Він почав керувати силою свого бойового духу, дозволяючи кореням пожирати криваву річку, перетворюючи її на духовну силу і життєву енергію для живлення власного тіла.
Водночас він витягнув усі частини зовнішньої духовної кістки — Пух Демонічної верби, які ще міг використовувати, помістивши їх на платформі з коріння прямо в криваву річку.
Він активував їх, дозволяючи їм також поглинати енергію річки.
Час минув.
Майже півроку потому...
У цьому ізольованому світі дороги в Ад, за допомогою кривавої ріки, яка формувалася протягом незліченних десятків тисяч років, І Юй продовжував:
Пожирати дух Юї Сяогана — Ло Саньпао тричі на день.
Використовувати свій новий метод, щоб пришвидшити матеріалізації Сіне-Сіребраного нефритового дерева.
І застосовувати свою духовну силу та життєву енергію для прискорення процесу.
Нарешті його бойовий дух повністю матеріалізувався!
І в матеріальномуті він дійсно нагадував рослинну духовну дику звірину.
З здобуттям фізичної форми почав природним чином розвиватися інтелект.
Хоча дерево ще не могло говорити, Ію відчував його:
Військовий дух тепер мав душу — дитину, невинну та повну цікавість... і безмежного захоплення своїм майстром.
Тепер, коли дух з'явився в свідомості, Ій із нетерпінням переключив увагу на перевірку ефекту « Сіне-Срібного указу».
Чи він зміниться так, як підозрював?
Сине-себрадний указ був силою, народжена, коли Юй змусив Ань принести себе в жертву і стати його сьомим духовним кільцем.
Це нагадувало здатність ділянки:
Без використання духовної енергії або входу до стану Техніки Внутрішнього Ядра він міг відчувати емоції і думки навколишнього Сина-Срібна трави.
Він міг пришвидшувати їхній ріст і розвиток.
Він міг впливати на них, змушуючи еволюціонувати в бік форми Сіне-Сребряного нефритового дерева.
Роки тому, коли І Юй тільки почав експериментувати з пожиранням Ло Саньпао, він висунув гіпотезу:
Якщо бойовий дух Сіне-Середного нефритового дерева здобуде матеріальну форму і інтелект...
Тоді під дією Сіне-Середяного указу довкілля Синє - срібна трава повинна еволюціонувати в плані духу і інтелекту набагато швидше.
Чи це не означало...
Що вони стануть сильнішими, розумнішими і перетворяться на більш духовних істот?
І всі вони... Вони повірили в нього.
https://literna.net/uk/books/113-boi-ovii-kontinent-verkhnye-zhittya