Оскільки вони планували забрати Сяо Ву, то мусили чекати ночі. Тим часом Е Юй не відмовився від запрошення Нін Ронрон на обід.
Втроєм вони вирушили в місто Суотуо.
Усередині міста Нін Ронрон вибрала найбільш екстравагантний готель, який змогла знайти, і замовила стіл, повний першокласних страв.
Духовні тварини, які літали в небі, бігали по землі чи плавалися у морях — все було меню.
Були навіть делікатеси, насичені духовною силою, створені Майстрами Духа Пшущого типу.
Цей стіл коштував би щонайменше кілька тисяч золотих духовних монет.
Для звичайної людини це була зависла ціна.
Але для заможної маленької наслідниці, як Нін Ронрон це була просто дрібниця.
Після обіду Юй приготувався залишити місто з Нін Ронрон і Чжу Чжюцин.
Коли вони йшли по метушливих вулицях Суотуо, І Юй раптом відчув щось погане - хтось стежив за ними.
Він озирнувся і помітив три підозрілі, крадені фігури, наступні на відстані.
Його брови злегка нахмурилися.
Тим не менш, оскільки був білий день і вулиці були переповнені, він не став діяти. Вдаючи, що не помічає його, він просто вивів Нін Ронрон і Чжу Чжюцин з міста.
Як тільки вони опинилися на пристойній відстані від міських воріт, три темні фігури врешті скинули прикидання.
— Эй, пацан попереду. І ви дві крихти!
— А ну стояти!
Е Юй повільно обернувся, холодна усмішка грала на його губах.
Нін Ронрон і Чжу Чюцин також поверталися, їхні вирази обличчя не викликали жодного враження.
Перед ними стояли троє чоловіків.
Один був худим і гострими рисами обличчя, одягненим у чорний шкіряний вбрання з широкоповою чорною капелюшкою. Його обличчя було схоже на щуряче — намистинки очей, які стирчать зуби, сальна ухмилка. Він практично витіснив порожньо.
Другий був високим і широкоплетеним, з дикими, неохайними довгим волоссям, які надавали йому грубий, варварський вигляд. Але його очі — майже щілини — руйнували будь - яку форму погроз.
Третій був прямо скелетоподібний. Шкіра міцно обтягувала кістки, хоча їхні окуляри були кімічно великими — жовтими. У нього були вуса звисаючих уз і глибокі гусині лапки, які прищеплювали йому похітливий стерв’ятник.
Одного погляду було достатньо, щоб викликати реакцію:
- Звідки, чорт візьми, виповзли ці три гобліна?
— Якщо так, то їх треба було б повернути до печі! Що вони роблять, приставаючи до мене, вашої леді?
Нін Ронрон уперла руки в боці, її елегантне, благородне обличчя було повно презирства.
Почувши це, спотворений трио — Бу Ле, Е Као та Тянь Я розлютилися грубими сміхами.
Бу Лел, той, хто кричав раніше, потер руки, його очі непристойні блищили, коли він облизнув губи.
— Оо, гостра маленька леді. Саме такі мені подобаються.
— Е Као, Тянь Я, навіть не думайте битися зі мною за цю.
— Пф, розслабся. Ніхто не б'ється з тобою, — фиркнув Е Као, махаючи рукою. Його жовті очі задивлялися на Чжуцин, коли він облизнув губи.
— У цієї форми, за які можна вбити. Ось це вища якість.
- Який удачний день!
— Наткнутись на двох таких красунь, і ніяких дорослих опікунів поруч?
— Просто зустріти таку пару - це раз у житті.
— Не кажучи вже про те, щоб мати їх повністю у своєму розпорядженні.
— Давайте закінчимо з цим швидко і зникнемо.
- Ніяких заперечень.
Похабно хіхіка, Тянь Я підняв руку і покликав свій Бойовий Дух — зазублений зламаний клинок, що світиться зеленим світлом.
Під його ногами піднялися п’ять Колець Духа: одне біле, два жовтих, 2 фіолетові.
Поруч з ним Бу Лез крикнув:
— Подвійні Покрови Небесної Марлі!
— Бойовий Дух Білого Гуся, Одержимість!
Біле сяйво оточувало його, коли Бойовий Дух прийняв форму.
І Као зробив те саме, і його тіло також сяяло білою духовною енергією, коли він звільнив свій Бойовий Дух Білого Гуся.
Усі троє були передками Духа — середній рівень, але не слабаки.
Незважаючи на їхній агресивність, Нін Ронрон не виводила жодного страху. Вона фиркнула, все ще тримаючи руку на стегні, як ніби вони навіть не коштували її часу.
І вона була абсолютно права з нею.
Тріо Івро, так?
Коли вона побачила, що з’явився Бу Лер, а також Као і Тянь Я — три клоуни із Академії Пурпурної Зірки, Юй почувався трохи німим.
І в них дійсно вистачило наглухти націлитися на Нін Ронрон і Чжу Чжюцин?
Усмішка Ея стала холодною.
Однією думкою він покликав свій Бойовий Дух Сіне-Сермінного Нефритового Дерєва.
Йому навіть не потрібно було використовувати будь-які духовні здібності.
Корені Сіне-Сермінного Нефрита встромилися у землю, швидко поширюючись під поверхнею.
У мить після того, як оса більше десяти товстих коренів — виблискуючих кристалічних зміїв, вони вирвалися з землі і кинулися до Бу Лелі, Е Као та Тянь Я.
— Ломай! — Я крикнув Тянь, рубаючи вниз своїм зламаним клинком у спробі перерубати коріння.
Але як простий Король Духа, він був повністю перевершений.
- Що?
Його зламаний клинок марно відскочив від світлих коренів. Вираз його обличчя змінився в одну мить.
Через хвилину корені обвилися навколо них трьох, закриваючи їх як пельмені.
Потім вони підняли їх у повітря,
І почали бити їх об землю, знов і знову.
Крики і вій наповнили повітря.
— Ааа! Пощадите нас! Змилуйтеся!
— Хмпф! Ви дійсно посміли підняти руку на мене і Чжуцин?
— Э Юй, убий їх усіх трьох!
Нін Ронрон стиснула кулаки і закричала, її гарненьке личко було сповнено люті.
- Міс, будь ласка! Ми були неправі! Пощадите нас!
— Ми просто жартували, от і все!
- Ми більше ніколи цього не зробимо! Кладемо!
Зрозумівши, що Нін Ронрон наказала вбити їх, Бу Лея відразу розплакався і почав благати так, ніби від цього залежало його життя.
— Она права! Ми правда більше не будемо!
Поки їхні кістки дякували до межі, Е Као і Тянь Я теж кричали від страху, вторивши відчайдушним благанням Бу Лелі.
У цей момент маленький жовтий предмет вилетів з тіла Бу Ле і вдарився об землю.
— А? Що це? — З цікавістю запитала Нін Ронрон, підходячи ближче.
Чжу Чжюцин пішла за нею, так само заінтригована.
Вони знайшли на землі маленький жовтий тканинистий мішечок, щось явно заховане навмисно.
Нін Ронрон підняла його і відкрила.
Усередині було кілька складових жовтих паперових пакетиків.
Вона все ще допитлива і відчинила один —
Він був наповнений дрібним порошком.
- Що це? — Пробурмотила вона спантеличено, наклоняючись, щоб понюхати.
Але саме в цей момент подув вітерець -
І порошок полетів прямо їй в обличчя.
Вона надихнула повну дозу і відразу ж почала кашляти, її очі залізли.
Чжу Чжюцин, яка стояла з підвітряної сторони, прийняла решту прямо в обличчя.
— ХаХАХА! Хахааха!
Незважаючи на те, що він був побитий до напівсмерті, Бу Лер раптом почав маніячно сміятися.
— Вы, дві идиотки! Ви такі легені!
— Те, що ви щойно надихнули - це таємна зброя цього дідуся!
- Ну і що, що ми не отримали свого?
— Ви все одно не втечете сьогодні! Ке-ке-ку!
Це погано!
Майже миттєво Нін Ронрон і Чжу Чюцин відчули, як їхні тіла заливають жаром.
Головувата, смердюча димка затуманила їх розум, і їхні думки почали виходити з-під контролю.
З боку Ію приклав руку до обличчя.
Серйозно?
Вам просто потрібно було підібрати щось, що випало з Бу Ле?
Не те щоб ці хлопці заслуговували довір’я!
Побачивши, як дівчата хитаються в напрямку до нього з розмальованими щоками і затуманеними очима, Єй виспустив зітхання.
В мить ока він з'явився перед ними.
Він схопив позосталі жовті пакетики -
І запхнув їх у роти Бу Ле, Е Као і Тянь Я.
Потім, схопивши Нін Ронрон і Чжу Чжіцин на руки, Юй змив у повітря —
Утеча до далекого лісу, зникаючи серед дерев.
https://literna.net/uk/books/113-boi-ovii-kontinent-verkhnye-zhittya