Іюнь пролетів швидко, вони успішно закінчили навчання і завіса юності ненадовго опустився. Бань Шен звозив Лінь Вейся у подорож, а в серпні вони разом повернулися до Нацзяні.
Коли в фруктовій лавці тітки було багато справ, Лінь Вейся допомагала. Іноді вона бачила в магазині старших школярок у синьо-білих шкільних спідницях і на мить завмирала.
Виявляється, що з випуску зі старшої школи минуло вже багато часу.
Вечорами Бань Шен заходив по ній, щоб прогулятися, або водив її на нові фільми, а потім проводжав додому.
Це було найхолодніше літо в житті Лінь Вейся: вона була впевнена у майбутньому, улюблена людина був поруч і нічого кращого цього моменту бути не могло.
У суботу, вимивши голову Лінь Вейся одягла вільну білу сорочку та спортивні штани, сіла на диван і, витираючи волосся рушником, дивилася шоу.
Телефон на журнальному столику видав звук сповіщення. Лін Вейся взяла його і побачила відео від Цю Мінхуа з підписом: [Хоття я фанат Бань Шена, але є дещо, що я зобов'язаний тобі сказати.]
[Той хлопець зрадив тобі.]
Лінь Вейся поспішала і відкрила відео. Ця компанія грає в кості, освітлюючий кабінет.
Днём Бань Шень говорив їй, що ввечері зустрічаєшся з друзями.
З тих пір як він видужав, Бань Шен майже не пив і навіть у таких місцях ніколи не випивав більше одного келиха. Але сьогодні, судячи з відео, його явно примушували пити.
Все те ж холодне, але привабливе обличчя, сторонній не зрозумів би, що він п'яний, проте Лін Вейся почервонілим мочками вух зрозуміла, ніби Бань Шен перебрав.
— Давай, розкажи секрет, якого ніхто з братів не знає, — сказав Лі Іжань, напівлежка на дивані із ледачим видом.
Чен Узюань вставляє:
- Що може бути такого, чого не знає про нього Їжань? Давай інше питання.
Іжань посміхнувся з намеком:
- У нього точно є.
Камера переключилася на інший бік: при тьмяному світлі Бань Шен відкинув голову на спинку дивана, його кадик повільно рухався. Він втомився потерти очі і серед загального шуму раптом вимовив:
— Довга, безвідповідальна любов до однієї людини — це вважається?
У ту ж мить шумний вірш, але лише на кілька секунд - а потім компанія вибухнула хохотом і вигуками:
- Кажуть! Ще й як вважають!
— Бань-е, я пам'ятаю, ти в старшій школі все бігав за Лінь Вейся. То ти таємно закохалася в ту школу?
- Хто взагалі навчався з ним у середній школі? Є хто, хто може розповісти?
ти вмієш кохати таємно. Круто, - хтось навіть показав великий палець.
Хто б міг подумати, що Бань Шен — це той самий хлопець, якому варто було лише пальцем наманити і до нього покидалася б юрба дівчат?
Всюнь теж розгубилась від слів Бань Шена. Вона постукала довгими пальцями по скляному келиху і запитала:
— Хіба ж ти не маєш першої любові?
Як тільки я почув питання, хтось з хлопців відразу ж заперечив:
- Уявлення різні. Перша любов — це перша людина, з якою зустрічався. А потай улюблений — це зовсім інша людина, наче новонароджена дитина на серці чоловіка.
— Ви, хлопці, вмієте викручуватися, - холодно посміхнулась Усюнь.
Хоч би скільки вони намагалися розмовляти Бань Шена, нічого з нього не витягнули.
Трихвилисне відео закінчилося. Лін Вейся замерла з рушником в руці, її груди трохи зітхалися. Вона взяла зі столу скляну чашку з ободком і жадібно зробила великий ковток, потім з гуркотом поставила кухоль назад на стіл.
З кімнати вийшла тітка з гаманцем в руках:
— Вейся, доглянь за магазином, я поїду на ринок Цінпу перевірити товар, скоро повернуся і зміню тебе.
— Добре, — повільно відповіла Лінь Вейся.
Вона взяла телефон та ключі і зупинилася біля дверей, нагинаючись, щоб обутися. Ґао Хан все ще сидів на дивані, жуя печиво, і спитав:
- Сестра, увечері будемо шашлик?
— Ні, я вже сита, — сухо відповіла Лінь Вейся.
Сыта обидой.
Двері з силою зачинилися під напором інерції. Лампочка на лісничому майданчику перегоріла, Лінь Вейся зажпала ліхтарок і почала спускатися. Вона пильно дивилася під ноги, коли несподівано засвітився екран телефону — висяло ім’я Бань Шена.
Лінь Вейся відповіла, піднісшись телефон до вуха і мовчала.
На тому кінці почулось просте, спокійне дихання, потім голос Бань Шена - низький, з легкою хрипткою, як тоді, коли він шепотів їй на вухо ночами:
— Жена...
Здавалося, гаряче дихання проникло прямо в динаміку, змушуючи її вухо не мати і звеніти. Лінь Вейся не витримала і відповіла:
- Що?
Бань Шен поковтнув, його голос звучав сонно, дуже тихо:
— Я п'яний, ти не можеш приїхати і забрати мене?
Він вештався.
Лін Вейся відісула телефон подалі, збираючись із думками, і сказала:
— Нет.
Нехай та, в кого він таємно закоханий і забирає. Хоча ця ідея була дурною, Лінь Вейся не втрималася і сказала це.
Вона прийшла в фруктову лавку і працювала там більше години, поки тітка не повернулася з ринку Цінпу і не змінила її. Лінь Вейся йшла додому, але зрештою серце тремтіло: вийшовши з перевулку Шуйвей, вона зупинила таксі.
Бань Шен повернувся до Наньцзяня і жив у тому самому палаці. Раз у півмісячнику він приходив до батька на вечерю, переважно щоб побачити сестру.
У Лін Вейся були ключі і перепустку в його будинок. Вона увійшла в ворота, пройшла через двір, повний зелених постачань, штовхнула двері і при світлі вуличних ліхтарів включила освітлення.
Вона відразу побачила чоловіка, що стояв на дивані: світло грався на його холодному обличчі чітко окреслене обличчя, дихання було гладким.
Лінь Вейся тихо зітхнула, підійшла, потрясла його за плече і спробувала розбудити:
— Иди в ліжко.
Вона підхопила Бань Шена, напівспаючого і повела нагору. Він був важкий, майже повністю навалився на неї. Вона ледве дотягнула його до спальні, і в результаті вони обидва впали на м'яке ліжко.
Бань Шен навалився на неї, уткнувшись обличчям в шию, його губи почали блукати, руки - шарити.
Лін Вейся зловила його руку, яка ковтнула до її блідого стегон. Вона запитала:
- Я чула, у тебе була таємна дівчина. Ти її досі пам'ятаєш?
Бань Шен замер на мить, тихо посміхнувся і запитав:
- Хто тобі сказав?
— Не йди від відповіді, — притримувала Лінь Вейся підол спідниці, щоб він не задирав його вище і, прочитавши горло, запитала: « Та дівчина була вродливою?
У дівчат завжди виявляються дивні пунктики, на яких вони зосереджуються. Хоча ця дівчина була в минулому, Лінь Вейся все одно відчувала укол ревнощів, знаючи, що Банй Шена раніше мала таємну любов. Вона навіть ворожила, що це була за дівчина, яку він пам'ятає до цих пір.
Чорні вії опустилися, відкидаючи тінь під очима. Він, здавалося, задумався на мить, потім серйозно відповів:
— Гарная.
Наступної секунди Лінь Вейся з силою відштовхнула на неї Бань Шена, піднялась і сказала без тіні жалю:
— Тоді сьогодні ночуй один.
Наступного ранку Лінь Вейся встала, відкрила холодильник Бань Шена — він був абсолютно порожній, лише кілька яєць. Вона зварила трохи рисової каші і три яйця вруту.
Лінь Вейся мила посуд біля стійки, коли почула ледачі, шаркаючі кроки, що спускаються зверху. Навіть не дивлячись, вона знала хто це.
Бань Шен щойно умився. На ньому була чорна бавовняна футболка, його темне волосся було злегка расрепани, припухлі повіки опущені. Він потир очі - і вони відразу почервоніли.
Було видно, що він ще не відійшов від учора.
Бань Шен відкрив холодильник, дістав лоток з льодом, налив склянку води і кинув туди кілька кубів. Лін Вейся подивилася на нього:
— Вранці не пий крижану воду.
— Забув, - Бань Шен замінив воду на теплу.
Лінь Вейся стояла біля електричної рису, розливаючи кашу по тарілках, коли раптом згадала вчорашню відповідь Баня Шена і знову відчула глухий образ. Додавши сіль, вона без коливань поклала в його тарілку з ніжкою ложку солі.
Бань Шен ліниво відсунув стілець і сів, очистив яйце і простягнув його Лін Вейся, дивлячись на неї з посміхом:
- Минулої ночі ти спала в гостеві.
— Так, - тон Лінь Вейся був навіть прикликаним.
Вона взяла подане яйце, з'їла білок, а жовток залишився лежати на долоні, і вона не знала, що з ним робити.
Лін Вейся з дитинства не любила жовток, але тітка завжди змушувала її їсти його суворо виговорюючи: сім'я і так бідна, ще один рот на прогодом - не можна ж викинути їжу.
Отже, кожного разу Лінь Вейся закріпляла серце і ковтала жовток.
Похмурившись, вона наважилася і зібралася з'їсти жовток, але рука зі довгими пальцями простягалася та забрала його — Бань Шен сунув жовтку в рот і недбало сказав:
— Все, що не хочеш їсти, віддавай своєму хлопцеві.
Тепло розлилося. Ліній Вейся опустила очі, ховаючи емоції, і тихо відповіла:
— Мм.
Прожевивши, Бань Шен взяв ложку і повільно відіслав кашу в рот. Його розслаблений вираз обличчя на мить застигло.
- Щось не так? Не смачно? - Лін Вейся зробила здивоване обличчя.
https://literna.net/uk/books/105-chi-chuyesh-ti-mene-zaversheno