З прикрих губ зірвалася струмка диму, біла шия схилилася і залякала очі — вона була прекрасна, наче лебідь.
Кожен рух був балансуючим між чуттєвістю та уточнністю, приковуючи погляди.
Однією рукою Бенй Шен злегка похитав келих, на шиї трохи здулися вени, він розлютився і, тримаючи телефон однією рукою, написав своїй дівчині.
[Ban: Я хочу задати питання.]
Чорні зіниці помітили, як злегка опустилося бліде плече, Лінь Вейся взяла телефон - вона явно відповідала йому.
[Xia: Що за питання?]
[Ban: Ти куриш?]
Після того як повідомлення було надіслано, відповідь довго не була вислана. Бань Шен стиснув пальцями квадратну склянку, опустив голову — у верхній частині вікна показано « співмешканець друкує».
За мить екран знову загорівся. Бань Шен втупився на відповідь, повільно і змакуючи жуя лід, немов пережовуючи відповіді Лін Вейся. На екрані висвітлювалось таке повідомлення: [Ні, не курю.]
Коли Лінь Вейся побачила, що на тому кінці вже не відповідають, то почала хвилюватися. Зате Мен Цзи сьогодні була сама не своя - вона пила склянку, і по її обличчю було видно, що вона явно не в дусі, її мучила туга.
- Що з тобою? — Линь Вейся сунула їй в рот помідорку черри.
Мен Цзи механічно прожувала помідор, довго вагалася, дивлячись на Лінь Вейся, і нарешті сказала:
- Я тобі дещо розповім.
- Що?
— Ну... Я зізналася Нін Чао в любові, і він відмовився.
Останнім часом випускних вечірок було багато, і Мен Цзи випадково зустріла Нін Чао в тому ж караоке-клубі. Вона якраз вийшла з туалету і наткнулася на нього у вікна — він курив, дим обвивав його міцні руки, шия почервоніла — очевидно, перебрав і вийшов провітритися.
Мен Цзи підійшла, притулилася до стіни навпроти, теж закурив і говорила з ним:
- Скільки ти випив?
Нін Чао підвів повіки і показав цифру. Мен Цзи посміхнулася, струшила попіл, вони базікали про те сєм, а потім вона як ні в чому не бувало запитала:
— Слухай, я вже так довго за тобою біжу, запитаю востаннє: будемо зустрічатись?
Миттєво легка атмосфера випарувалася. Нін Чао опустив очі, довго думав, потім затушив сигарету, подивився на Мен Цзи і сказав:
- Ти хороша дівчина, але я поки не планую зустрічатися. Поки я не стану справжнім хорошим поліцейським.
Мен Цзи застигла на місці - ця відповідь не здивувала її, але на душі стало важко і порожньо, наче лопнув повітряний кульок. Вона хотіла сказати так багато: наприклад, кілька років тому, коли вона була в Нанцзані по справах, то бачила, як він мужньо знешкодив бандита, і тоді ж вирішив піти до поліцейської академії.
Що серце її було віддане йому вже давно.
Але все вже було сказано.
— Гаразд, щасливої дороги, — Мен Цзи кривіла губи в усмішку.
З цими словами вона пішла, залишивши Нін Чао одного.
Мен Цзи виклала все це на одному диханні, а потім потягнулася за фруктами, але замість цього схопила з вазів зелений лимон, не дивлячись сунув до рота - її прошила така кислота, що ледь не дібралася темнечко, вона запалилася і зробила кілька великих ковтків пива.
Лінь Вейся поспішала:
- А що потім?
— А потім я здалася, — дала мені Цзи маленький шматочок льоду і відчула, що в горлі застрягло. - Що я могла зробити?
На мить повисла важка тиша. Мен Цзи не хотіла продовжувати цю тему і поспішно перевела розмову:
- А ти що? Ти ж казала, у тебе є щось що тебе турбує і ти хотіла запитати в мене. Що саме?
Лін Вейся завадила лід у склянці тонкою ложкою і спокійно сказала:
- Та нічого особливого. Просто я помітила у Бань Шена ще одне татуювання біля серця, на англійській: «s in my heart».
- Хочеш дізнатися, що це означає? Запитай його сама, — відповіла Мен Цзи.
— Буква "s" - я голову ламаю, що б вона могла означати. У моєму імені такої літери немає. Невже це... — Линь Вэйся обдумувала вголос.
Хтось торкнувся її плечей. Лінь Вейся підняла голову, і поряд стояв чоловік понад 30 років. Червоне світло стрибоскопа падав на його обличчя, погляд був маслянистим і відверто п'явся. Він простягнув келих:
— Красуня, давай вип'ємо зі старшим братом.
Лінь Вейся нахмурилась і хотіла відповісти, як раптом поблизу з’явилася висока та могутня фігура. Обличчя чоловіка миттєво змінилося, ставши багрово-червним, руку, яка базікалася біля шва штанів, різко вивернули назад, келих в його правій руці дрозгнув, розмахуючи вміст, і він відразу зголосився:
— Брат, пощади! Брате, пощади!
Люди навколо оберталися. Бань Шен з кам'яним, холодно обличчям грубо відштовхнув руку чоловіка. Той полетів вперед, врізався в інших людей, дзвін келихів змішувався з жіночими визовками - почалася метушня.
Лінь Вейся не встиг опам’ятатись, як Банй Шен схопив її за зап'ястя і потягнув крізь натовп. Мерехтливі вогні мили навколо, він вивів її прямо до пожежного виходу.
Тут світло було тьмяніше. Бань Шен відпустив її руку і окинув поглядом свою дівчину:
- Ти в порядку?
— Так, Лінь Вейся похитала головою і тихо запитала: « Коли ти зайшов?
Щоразу, коли Лінь Вейся ходила в бар, Бань Шен чекав на неї зовні.
Якби вона не нагадала, Бань Шен б забув. Як тільки вона заговорила про це, він розсердився посміхнувся, встав прямо перед нею і крокнув вперед.
Лінь Вейся інстинктивно відступила, але Бань Шен притиснув її до холодної стіни, коліном розсунув його бедра і навис зверху, грудьми прикріпившись до неї. Тканина їхнього одягу терлася один об одного, вони були так близько; від нього виходила пряний запах, Лінь Вейся збивчої зітхала.
Ламочка над ними перегоріла, вольфрамова нитка шипіла, світло то спалахував, то гас.
Це була подвійна, чуттєва атмосфера.
Ліній Вейся нервово сковтнула і побачила, як його тонкі губи ось-ось доторкнуться її. Раптом вона інстинктивно відвернула обличчя.
У вухах пролунав тихий сміх. Бань Шен виглядав зовсім невпевнено, дивлячись на неї:
- Хочеш, щоб я тебе поцілував?
Виявляється, це був жарт. Лін Вейся зробила вигляд, що відштовхує його. Бань Шен повернув голову, але продовжував стояти поруч, сунув руки в кишені її довгого одягу і дістав пачку м'ятних цигарок з капсулами. Він із задоволенням розглядав її.
- Як давно куриш? — запитав Бань Шен, дивлячись на неї.
https://literna.net/uk/books/105-chi-chuyesh-ti-mene-zaversheno