Компанія курців у перевулку дивилася на це з подивом. Хлопець з татуюванням мало не обжився про фільтр і вирубався:
— Охренеть.
- Гравець зав'язав? Я в шоці, - додав хтось.
Бань Шен не звертав уваги на чужі розмови. Він опустив голову і запитав Лінь Вейся:
— Довольна? А?
Лін Вейся поклала його сигарети і запальничку в кишеню, а майже догорючий окурок викинула у сміття. Вона підняла на нього очі і вперто сказала:
— Тоді пішли зі мною додому.
Якби хтось інший так з ним вчинив, Бань Шен вважав би це зухвалістю. Він розлютований усміхнувся, тровши мовою щоку, але мовчав. У цей момент компанія з VIP-комнати спустилася вниз за сигаретами і побачила їх.
Один з них, з паперовим стаканчиком, повним одена, крикнув:
— Бань-е, ще вип'єш?
Бань Шен подивився на дівчину перед собою. Вона була в чорній куртці і берете, її м'яке волосся лежали на грудях. Чорні брови, алі губи - вся вона була чистою і прекрасною.
Вона дивилася на нього з рішучістю, навіть у пекло піти за ним.
Бань Шен зітхнув і, не дивлячись на інших, відповів їй:
— Нет.
Коли всі розійшлися, а дощ все лив, Лінь Вейся пом'якшилась:
— Не хочеш... зайти до мене, подивитися на собаку?
Бань Шен розлютився, але його гнів швидко зник. Він розсміявся: тільки що вона поводилася як командир, а тепер знову говорить м'яко. Він взяв її за потилицю і сказав:
— Пошли.
Його долоня була широкою і холодною, і коли вона доторкнулася її шиї, Лінь Вейсі здригнулася. Він спеціально, з нарочистою повільностю, провів шершавими мозолями по її шкірі, і від цього по всьому тілу пробіг тремтячи тремтіння.
Вона відштовхнула його руку і сказала:
— Нахал.
- Звідки ти набрався таких слів? Ти звучиш як заправський хуліган, - посміхнувся Бань Шен.
Ліній Вейся почервоніла і замовкла - вона боялася, що він почне ще більше витворяти дурість. Машина Бань Шена залишилася на парковці, він був п'яний і не міг вести, так що вони викликали таксі.
Лін Вейся знімала квартиру біля університету. Через півгодини таксі зупинилося біля її будинку. Вони вийшли один за одним.
Вона вже хотіла увійти в двір, як ззаду пролунав сигнал. Вона обернулася - біля в'їзду стояв чорний Bentley з блимаючими вогнем, ніби підзивав її.
Вона присоромилася, номер виявився знайомим, і вона підійшла. Бань Шен пішов за нею.
Дверцята відкрилася, і з переднього сидіння вистрибнув Сан Іхан. Сьогодні на ньому був фрак, він виглядав серйозним і милим, як маленький дорослий. У руці у нього були дві книги, які він простягнув Лінь Вейся.
Вона на секунду застигла, потім згадала, що залишила їх у нього вчора. Усміхнувшись, вона взяла книжки і хотіла погладити хлопчика з голови.
Вона глянула на водія — чоловіка, якому 30 років з малим сірим пальтом, холодного і глибокого погляду на місяць у небі.
Вона вперше бачила свого батька Сун Імана, і він виявився таким молодим.
- Він наполягав, щоб приїхати. Дякую за турботу, — сказав чоловік щиро.
— Дякую, що привезли книжки, — ввічливо відповіла Лінь Вейся.
Чоловік злегка кивнув і звернувся до Сун Їхану вже м'якше:
— Садись, попрощайся с учителям.
Хлопчик застрибнув в машину, серйозно помахав їй рукою, і вона посміхнулася у відповідь.
Бань Шен не збирався вітатися. Він стояв позаду, ліниво нахилився, майже обнявши її зі спини, щокої торкнувся її шиї і поліз в кишеню за цигарками.
Він не робив нічого відвертого, але цей жест промовить про їхні близькі стосунки.
Доставивши пачку "Мальборо", він підняв погляд і зустрівся очима з чоловіком. Ніхто не відвернув очей, але в очах Бань Шена було більше напруженості.
Прощавшись, Лінь Вейся потягла Банль Шена геть. Він затиснув цигарку в зубах, озирнувся на машину, потім подивився на неї, посміхнувся і слухняно викинув сигарету у смітник.
— Пошли, — сказав він.
Квартира Лінь Вейся знаходилась у будинку, де колись жили викладачі. Будинок був старий, але ціна - доступна, тут було зелено і тихо.
Як тільки вона повернула ключ, Шенся вилетів як стріла, обнюхав черевики Бань Шина, дізнався його, завив хвостом і стрибнув на нього.
Бань Шен присів, погладив його пухнасту голову і посміхнувся:
— Мама отгодмила тебе.
Собака, здавалося, зрозумів його, заскулив і почав тереться об його руку. Лінь Вейся простягнула йому склянку води:
- Я ще не вечеряла, хочу зварити локшину. Ты ел?
— Нет.
Вона взяла з полиці у ванній шкарпеток, заколола волосся, відкривши чисте обличчя, яке в м'якому світлі виглядало особливо ніжним.
Лапшу варити швидко: вода закипіла, вона кинула в неї лапу і два яйця, додала приправ і розлила по тарілках.
Бань Шен їв мовчки, з гідністю, не видаючи звуків. Вони іноді зустрічались поглядами, дивилися один на одного і знову відводили очі.
Він з'їв усе. Вона долила йому води.
— Скільки цигарок викурюєте за день? — запитала вона.
Він скинув на неї погляд:
— Дві-три пачки.
Вона кивнула, здивувавшись, але не показуючи цього, і сказала гладким, а твердим голосом:
- З сьогоднішнього дня не більше двох-трих цигарок на день.
Бань Шен посміхнувся:
— Линь Вэйся, ты не имиться себе жорстокою? Я вже залежний від куріння і алкоголю.
Вона трохи здригнулася віями, вставла і відойшла від дивана. Він залишився сидіти, озираючись її будинок.
Штори були видовженими-червоними, з котячим рисунком, на підвіконні стояли горщики з рослинами, всюди було чисто і охайно.
Бань Шен замислився, як раптом відчув солодкий персиковий аромат. Не встиг він огадатися, як тонкі білі пальці торкнулись його губ, і в рот прослизнула тверда цукерка.
Коли мова торкалася оболонки, він здригнувся від кислоти — настільки сильно, що скинув на нього нудьгу. Але через тридцять секунд кислота розчинилася, поступаючись місцем солодощів, що заповнила рот.
Лін Вейся стояла перед ним в блідо-жомчужній кофті, що обнажує тонкі ключиці, і з хитрістю в очах сказала:
— Смачно? Це твої цукерки, щоб кинути курити.
Він дивився на неї в упор, погляд ставав все гарячішим. Вона почервоніла, не витримав і простягнула йому синю обертку.
Він прийняв її, акуратно розгладив нігтем прозору бузочку, опустив темні вії і замислився, і запитав:
- Пам'ятаєш...
- Що?
Він звунув обертку в кишеню, і складний вираз на його обличчі змінилося безтурботністю:
— Ні, просто я теж люблю цукерки цього бренду.
Уже давно.
Бань Шен побув у неї ще трохи, попався з собакою, а коли зібрався йти, вона винесла цілу скляну банку цукерок і сунула йому в руки:
— Раз тобі подобається, візьми все. І не кури так багато.
Він опустив очі на банку, стиснув її, тупик дригнув, і він стримано відповів:
— Ладно.
Понеділок було чітко і сонячно — після тижня снігопадів у Цинзеї виглянув сонце, а сніг почав танути. Через погоду в університеті стало значно більш помітним.
У Лінь Вейся і Бань Шена зранку були пари, які домовилися зустрітися на обід. На першому поверсі їдальнею було багато народу, і Бань Шен повів її на другий поверх.
Вони замовили сингапурську кухню: вона взяла смажений рис і суп з пахощами. Бань Шен мигцем глянув у меню і замовив кілька страв.
За їжею вони перекидалися фразами. Лін Вейся з радістю розповідала про експеримент із психології, але помітила, що він слухає неважливі речі і читає пальцем переглядаючи щось у телефоні.
Усмішка застигла на її губах:
— З ким ти листуєшся?
« У середу мене запросили на гірські перегони, — відповів він, не піднімаючи очей.
Вона не відразу відповіла, опустивши вісонці і почала страхувати рисом.
- Там будуть дівчата? — запитала вона нарешті.
Він підняв голову і, набравшись сміливості, відповів:
— Да, да.
— Тоді ти мусиш взяти мене з собою, — сказала вона.
Зависла тиша. Вона відклала палички. Бань Шен розсміявся, взяв її палички, звунув їй в руку і, склавши руки, сказав:
— Добре, добре, головна.
Лінь Вейся видихнула з полегшенням. Насправді її турбували не дівчата - вона хотіла побачити, чим він займається.
Її турбувало це, і вона хотіла бути поруч.
Але через те, що їхні відносини все ще були незрозумілими, вона не знала, наскільки може втручатися в його життя і де його межі.
У середу ввечері о сьомій годині Бань Шен на своєму чорному GTR возив Лінь Вейся по шосе. За вікноми миготів пейзаж, вогні відбивалися в річці. Машина виїхала за місто, піднялась у гори і зупинилася біля яскраво освітленої вілли коло підніжжя.
Він відстежив ремінь, а вона все сиділа, дивлячись на телефоні - синій знак кружляв на карті Цензея, показуючи гору Цзюцзіа.
Гора Цзюцза була крутою, з багатьма звивистими дорогами, де часто проходили великі змагання на гірських гонках. Тут часто збиралися любителі.
Вона дивилася на висоту, зітхнула - і в цей момент хтось постукав у вікно. Вона опритомніла, відстебнула ремінь і вийшла з машини.
Бань Шен провів Лінь Вейся в віллу. Як тільки вона перейшла поріг, десятки очей втупилися на неї. Хтось, побачивши, що Бань-е привів дівчину, свиснув.
Бань Шен підняв повіки і холодно глянув на нього, той відразу замовк. Решта поспішили привітатися і поступилися йому місце.
Він не звернув на них уваги, взяв Лінь Вейся за руку і посадив на стілець.
Вона озирнула присутніх - всі незнайомі особи, крім Цю Мінхуа. Їхні манери й вигляд чітко показують, що їхні сини є заможними батьками.
Кілька дівчат з яскравим макіяжом і голими ногами сиділи поруч, підозрюючись посміхаючись.
Всі ці люди мали спільну рису - вдень вони виглядали втомленими, як вампіри, а вночі збуджувалися, наче нічні хижаки.
Невдовзі Лінь Вейся помітила хлопця з яскраво-рижим волоссям, який сидів на дивані. Він сміявся і був схожий на типового мажера. Він тримав пляшку шампанського в руці, і потряс її, а потім направив на дівчину поруч.
З бавовною біла піна виплеснулася на неї. Рудий скрикнув, закликаючи всіх поплескати. Дівчина не розсердилася, а кокетливо попросила його витерти її.
Вони вийшли на вулицю і вирушили до червоного пункту відпочинку.
Підійшовши ближче, Лінь Вейся побачила, що траса вже готова - жовті стрічки позначали маршрут. Поруч стояв натовп глядачів. Вночі температура різко впала, і в кожного виривалася пара.
Коли учасники вибрали машини, до Бань Шена підійшла дівчина з довгим волоссям і здивовано запитала:
— Бань Шен, допомогти тобі з речами?
Лінь Вейся трохи присоромилася, але мовчала.
Бань Шен, ліниво слухаючий розмову, повернув голову, мигцем глянув на неї і кивнув у бік Лінь Вейся:
— Є кому.
Від його слів шум навколо вірша. Всі обернулися і помітили тиху дівчину, що стояла поряд з ним. Вона тримала його цигарки, запальничку і гаманець.
Все, що належало йому, було в неї.
Усі подумали, що вона дуже красива, з класичною красою і холодною гордістю в очах.
Рудий також звернув на неї увагу:
це твоя дівчина?
— Нет.
Його спокійна, тиха негативна відповідь клонув її. Вона опустила очі і ще сильніше затискала запальничку, відчуваючи, як пальці починають покакати від болю.
Але в наступну секунду Бань Шен посміхнувся і повільно сказав при всіх:
— Моя начальниця.
https://literna.net/uk/books/105-chi-chuyesh-ti-mene-zaversheno