Чим ближче були випускні екзамени, тим частіше тітка готувала для неї всілякі поживні супи і настійки, але, скільки б не намагалася її відгодувати, помічала, що підборіддя у дівчинки стає все гострішим, а сама вона худеет так, щоб ось-ось вилетить з вітру.
Уся сім'я переживала, що Лінь Вейс постраждала від трагедії, але Ґао Хан вважав, ніби зі своєю сестрою все гаразд: вона щодня ходила до школи, поверталася додому, вела себе так часто, щоб рідні воліли не турбувати її запитаннями.
Увечора Лінь Вейся йшла до своєї кімнати, як завжди робила кілька речей. Потім вона вмилася і лягала спати.
Глибокої ночі, лід в ліжку, вона відкрила очі. Довкола було темно, але іноді доносився гай сусідського собаки з дому навпроти.
Вона натрапила під подушкою телефону і знайшла чорний аватар з позначкою Ban. Серце стисалося.
Вона почала друкувати у діалоговому вікні: « Ти зараз...» — стьорла, набрала знову: "А-Шен, сьогодні я купила молоко". Знову зійшла слово за словом. В результаті надрукована: [Прости].
Відправила. Вона відкинула телефон убік і розтягнулася на ліжку. Сквоза загорнуті штори пробила тьмяне місячне світло, і з кутка закритих очей Лінь Вейся скочилась сльоза.
Вона так і не отримала звістки від Бань Шена. Її повідомлення залишалися без відповіді.
У середині травня пройшла чергова пробна контрольна. Повернувшись додому, Лінь Вейся помила голову і сіла за стіл, витираючи півсухі волосся. Краплі води падали на білу сукню, промочуючи тканину на плечах. Вона взяла телефон, щоб послухати англійський діалог, і раптом екран засвітився — вхідний дзвінок з невідомого номера.
Пальці тремтіли, серце забилося швидше.
Якимсь трохи вона зрозуміла, що це він, але боялася відповісти.
Лін Вейся стряхнула краплі води з екрану, натисла « прийняти» і тихо сказала:
— Алло.
Відповідь - тиша. У трубці було так спокійно, що чути було дихання один одного. Потім пролунав клацання запальнички.
— Це я, - голос Бань Шена був низьким і злегка хриплим.
Лінія Вейся здригнулася і відповіла:
— Я знаю.
— Зустрінемося, - повільно вимовив він. Линь Вейся почула, як він кинув запальничку на журнальний столик, пом’якшував і посміхнувся: « У нас з тобою начебто й побачення нормального не було.
— Ладно.
У суботу ввечері Лінь Вейся з паперовим пакетом в руках стояла біля входу до кінотеатру. На вихідних у торговому центрі було багато людей, окрім закоханих батьків.
Лінь Вейся була в білому сарафані на брунатках, з розпущеним волоссям без макіяжу — навіть блиск для губ не принесла. Вона була простою і стриманою.
Зал перед кінотеатром був забитий людьми. Загубившись у натовпі, Лінь Вейся інстинктивно шукала очима хлопця. Телефон задзвонив - прийшло повідомлення: [Слева].
Вона підняла очі. Бань Шен стояв біля стіни в чорній футболці, притулившись широкими плечима до стінки, у чорної бейсболі, з-під якої виднілася різка лінія підборіддя. Він стояв у зоні для куріння, між пальцями димилася сигарета - обгорнув яскраво, як заборонений червоний колір, попіл осипався.
Лін Вейся підійшла, і в той же момент Бань Шен кинув сигарету в урну. Піднявши голову, він зустрівся з нею поглядом.
Здавалося, вони не бачилися цілу вічність.
На його брови була свіжа червона рана, що тяглася до віку, і на щоці теж виднілась подряпина. Бань Шен все так само виглядав безтурботно, але ще більш недбалим і трохи потріпане.
Обличчя його було хворобливо-бледним, ніби щось тягло його вниз, і він немов був оповите похмурою тінню.
Перехожі те і справа озиралися на цього хлопця з яскравою зовнішністю, приваблені чимось незрозумілим в ньому.
Здається, що Бань Шен не помічав цього. Його погляд був прикутий до Ліні Вейся. Він довго мовчав, потім сказав:
— Пойдём.
Вони пішли разом до каси. Бань Шен купив квитки і, помітивши, що інші дівчата тримають попкорну та колу в руках, став у чергу за ними.
Лін Вейся не відставала від нього ні на крок. Вона помітила легкі складки на його плечі, її тонкі білі пальці дрижали - вона хотіла розправити їх...
Але в цей момент дитина пробігала повз і мало не врізався в неї.
У Бань Шена наче очі на потилиці були - він витягнув руку і схопив її за зап'ястя, легко притягнувши до себе.
Лін Вейся притиснулася до його твердої грудей, макушка то і справа стосувалася його підборіддя. Бань Шен міцно тримав її, прикриваючи собою.
Переконившись, що з нею все гаразд, він відразу послабив борець. Але Лінь Вейся відчувала жар на тому місці, де він торкнувся її зап'ястя, і хлопець непомітно відрізався.
Очі Лінь Вейся миттєво защипувало.
Зайшовши в зал, Бань Шен цього разу не заснув. Він відкинувся на спинку крісла і серйозно, до кінця, подивився фільм разом з нею. Але Лінь Вейся пізніше не могла згадати, про що був той фільм. Разом з натовпом вони вийшли назовні.
Навколо пари виходили, гуляючи і сміючись:
- Фільм був чудовий! Наступного разу подивимося його знову.
- Можна, і сядемо на ті ж місця. Тільки сопли на мене більше не витирай.
Лін Вейся підняла очі. Коридор був вузький, Бань Шен йшов попереду, його холодна і пряма тінь витягувалась у світлі ламп.
Вона стояла в його тіні.
З боку вони теж виглядали як пара.
Але насправді це було не так.
Коли Лінь Вейся вийшла з кінозала, то відразу помітила ряд ігрових автоматів біля стіни. Бань Шен запитав:
- Хочеш?
— Хочу.
Лін Вейся витратила кілька десятків жетонів на автомат з м'якими іграшками і нарешті виграла сірий кота.
Спочатку вона хотіла подарувати його Баню Шену, але постіскувала і так і тримала в руках.
Поруч стояла маленька дівчинка в рожевому платті, дивилася з заздрістю і зі хитрістю сказала:
— Брат і сестра, ви так добре дивітьсяся разом! Ваші діти будуть такими гарними.
Бань Шен посміхнувся кутком губ, погладив дівчинку по голові і тихо розсміявся:
— На жаль, ми не пара.
Лінь Вейся віддала плюшевого коту дівчинку. Вона з радістю усміхнулася і побігла вниз.
Вони спустилися на ліфті вниз і пройшли повз ярмарки на першому поверсі торгового центру. Бродили небагато, Лінь Вейся затримала погляд на шпильці-бабочки, і Банй Шен відразу купив її та подарував.
Лін Вейся простягнула йому паперовий пакет і сказала:
- Це тобі.
https://literna.net/uk/books/105-chi-chuyesh-ti-mene-zaversheno