У п’ятницю тропічний циклон над океаном раптово змінив траєкторію і спустошив місто раніше. Метеослужба підвищила рівень попередження до червоного.
Через грозові розряди, що продовжувалися в районі школи Шенчжень, у будівлі вдень відключилася електрика. Заради безпеки адміністрація вирішила залишити учнів після першого уроку на самопідготовку.
Можна було робити будь - що, але ходити до школи заборонялося.
У класі стало шумно: учні перемовлялися, дехто сидів з навушниками безсердечно дивлячись в книжки.
У всіх різний старт, і час, витрачений на навчання, теж відрізняється.
У небі нависали густі висококучеві хмари — передвісники тайфуну.
У Лін Вейся сьогодні було чергування. Разом з іншою дівчинкою вона витратила багато часу, щоб помити підлогу. Після закінчення, дівчинка в окулярах попрощалася і пішла у клас.
Лін Вейся поповснула швабру, поставила її на підставку і прибрала відро. Пол блестел. Все було гаразд, коли вона відчула нічний біль внизу живота.
Схоже, наближалися місячні.
Лін Вейся сиділа в кабінці і розглядала написи на дверях. Хтось приніс червону ручку крикно: « Зідхни, повія» (Сміх) поряд було написано: „Я дівчина такого айдола"), і "Хочу дружити з Чженом Ланке все життя."
Одна з них привернула її увагу: « Вайся — справжня повія».
Червоні літери були виведені нерівно, але вражали своїм розміром.
Лін Вейся замерла, її вії подібні до вороньї пір'я опустились. Вона встала, натиснула на зливу, потім, повернувши ручку, спробувала відкрити двері. Але та не піддалася - ніби хтось перешкоджав їй зовні.
Вона надавила сильніше. Двері причинилися, але не більше, ніж на палець.
Лін Вейся відступила на два кроки, а потім з силою пкинула двері ногою. Та з гуркотом відчинилась, і перед нею впала швабра.
І відразу ж зверху прокинулося півведра води, змішаної з дрібним пилом і брудом. Лінь Вейся встигла відпрягти, але не повністю. Вода залила її праву сторону, намочивши чорне волосся і плече. Тіло покрилася липкою брудом, і вона відчула огидний запах.
У ту саму мить слуховий апарат у правому вусі, попавши під брудну воду, почав видавати різкі пронизливі звуки і завдавати болю.
У Лін Вейся стисалося серце, дихання перехопило. Вона притиснула руку до грудей і сильно задушувала, а іншою рукою різко зняла апарат.
Світ втратив половину звуків.
***
Дівчина з каштановим волоссям сиділа і фарбувала нігті Лю Сицзя. Решта стояли навколо: хтось лизав модні журнали в пошуках дизайну, хтось просто базікав.
- Син, ти просто геній. Та ідея з туалетом - ти здорово придумала для Сицзя, — похвалила її одна.
Та тримала праву руку Сицзя і дула, суша свіжий лак на нігтіх, на її яскраво-червоних губах гралася щаслива усмішка:
- Хм, нехай знає як ображати Сицзя.
- Що? — Здивувала Лю Сицзя.
Вони саме збиралися похвалитися Лу Сіцзю. Ідея спочатку належала дівчині з каштановим волоссям, а інші допомогли її здійснити. Вони не сказали Сицзю заздалегідь, боячись, що та почне вагатися або ні.
Зачинниця вже збиралася заговорити, як раптом налетів різкий порив вітру.
І в той же момент на неї виливалося відро брудної води, а разом з ним - кілька тарганів.
Дівчина з каштановим волоссям була залита від голови до ніг. Вона з огидою виплювала пісок і виглядала настільки жалюгідно та безглуздо, що від колишньої зарозумілості не залишилося й сліду. Вона вже хотіла вирубатися, як раптом, опустивши погляд, побачила на блузці двох величезних тарганів. Вона пронизливо закричала:
— А-а-А! Заберіть їх! Убирайтесь!
Дівчата в паніці плескали себе по одязі підручниками, намагаючись зігнати тарганів.
Вони до смерті боялися цих комах. Навіть у більшості випадків, невтомна Лю Сіцзя втратила самовладання й жахала, намагаючись зіскочити з себе ганьбликість.
Вони кричали, підстрибували, хтось навіть заплакав, видаючи пронизливі крики. Здавалося, що це був такий собі комічний виступ клоунів.
Настала хаос. Ті, хто ще був повний гордості, тепер виглядали жалюгідно: їхня дорога одяг промокла, акуратно укладені волосся розтріпалися. Дівчина з каштановим волоссям мало не плакала.
На щастя для них, таргани люблять вологу і будуть повзати по ній ще довго, додаючи мук.
Коли дівчата намагалися позбутися тарганів, перед ними з’явилася струнка фігурка. Спочатку погляд впав на бліді довгі ноги, потім піднявся по клетковій спідниці і зупинився на красивому, але холодному обличчі.
— Линь Вэйся! - Закричала дівчина з каштановим волоссям, її голос тремтів від люті.
Лінь Вейся стояла перед ними, засунувши руки в кишені.
Її бурштинові очі стирчали, від неї виходила давня сила, а голос звучав холодно:
— Вам подобається ця гра в травлю? Ізоляція, виключення, приниження... Що ще у вас є?
Ніхто не очікував від нього опору.
Лінь Вейся завжди здавалося невинною і податливою. Але зараз у її обличчі з’явився виклик: « Ну, що ще думаєте?»
Через це вони почали не по собі, і через спини пробіг холодок.
Чутки швидко розлетілися. Тепер глядачі вже не є байдужими. Обговорювали подію в основному F-студенти, а деякі автостуденти, які теж страждали від них, приєдналися до осуду:
- Ці занадто далеко зайшли. Досить з них.
— Я теж від них страждав. Тепер вони отримали по заслугах, ха.
Лю Сицзя стріхнула брудну воду з волосся і зустрілася поглядом Лін Вейсь.
Та прийняла її виклик. Рідіма пляма у формі метелика на її блідій щоці наче шевельнувалось, ніби готові злетіти - в цьому була дивна і зловісна краса.
Як отруйний метелик.
Вперше ці дівчата зіткнулися з відстійом. Коли вони почували себе ніяково, їхні слова та осудливі зауваження викликали в них страх.
Виявляється, що Лінь Вейся не так просто.
Напруження наростало. Дівчина з каштановим волоссям крокнула вперед, її погляд метал блискавки, і вона занесла руку для щітки. Але тут пролунав повільний, втративши терпіння, що дав голос:
— Вы уже набесились?
Рука, закладена для удару, дрігнула. Усі — і ті дівчата, й зеваки, і Лю Сіцзя — обернулися. З астрономічної вишки спускався Бань Шен.
https://literna.net/uk/books/105-chi-chuyesh-ti-mene-zaversheno