Обід підходив до середини, коли Лінь Сень несподівано замовив півдюжини пива. Принесли три склянки. Він відкрив пляшку, і янтарна піна потекла в склянки.
Лінь Сень підніс склянку до Ліні Вейся і з усмішкою запитав:
- Хочеш спробувати? Досить смачно.
За сусіднім столиком сидів хлопець в бейсболці. Обличчя його було не видно, тільки різка лінія підборіддя.
Він нічого не замовив, тільки чайник чаю, і пив його розслаблено, але при цих словах його пальці стисувалися на чашці, та на м'язистих руках здулися вени.
— У мене алергія на алкоголь, — відповіла Лінь Вейся.
Лінь Сень лагідно усміхнувся, не став наполягати і почав пити сам. Незабаром він вже був дуже п’яний.
Лін Вейся полегшено зітхнула і повернулася до Лю Сіцзя:
- Сицзя, мені потрібно тобі дещо сказати.
Лю Сицзя якраз маленькими ковтками пила суп з бобових мунг. Вона підняла голову і зустрілася поглядом з Лінь Вейсь. Її очі, як скляні кульки, були яскравими і водночас спокійними - схоже, вона була готова почути щось важливе.
— І я маю що тобі сказати, - Сицзя зі гуркотом кинула ложку в миску. Раптом вона кивнула в сторону Ліні Сенья: « Як він тобі? Його сім’я дуже багата. Нехай вони вибились з низків, але для тебе він непогана пара і його зовнішність нічого не варті.
— Я...
Лінь Вейся вже хотіла відмовитися, як раптом Лінь Сень, п'яний і незграбний, підсумувався до неї і тупо посміхнувся.
Від нього розірвало перегаром, і він обдав її запахом алкоголю:
- Хочеш, я покажу тобі фокус?
— Не варто.
Лін Вейся відмовилася, але він не внімався. Він поклав руки їй на плечі і почав діставати з кишені банківську карту, збирались показувати фокус.
Лінь Сень був п'яний, від нього розбило так, що тодило. Там, де його руки торкалися її, Лінь Вейся відчувала себе так, ніби по ній повзала змія.
Вона інстинктивно намагалася вирватися.
Побачивши його приставання, Лю Сіцзя сильно штовхнула його і продовжувала вмовляти:
він просто п'яний дурень. Не звертай уваги. Але як він тобі? Адже я спеціально все це влаштувала. Я ж про тебе дбаю, правда? Він, по-моєму, непоганий варіант...
Губи Лю Сицзя продовжували рухатись, а від Ліні Сеньє дедалі сильніше перемагали.
Лін Вейся перестала чути її. Шум у вухах повернувся: праве вухо задзвонило, пронизливо і різко. Вона інстинктивно прикрила вухо рукою.
З гуркотом чайна чашка, опираючись на дугу, вдарила прямо по руці Лін Сенья, і він з криком відднув руку.
Чашка впала на землю і розбилася в друзки.
- Хто це? Який ідіот? — вскочила Лю Сицзя.
Вона знала, що на цій паршивій вулиці ніколи не буває нічого доброго.
Лю Сицзя подивилася в ту сторону. Через два столики від них сидів хлопець в чорній бейсболці, спиною до них. Він злегка згорів, лінія хребта пропала через одяг і шия була прямою.
Він з'явився їй знайомим.
Хлопець повільно встав і попрямував до них. Через козирку бейсболки виблискували темні брови, повні злості. Повільно піднявши голову, він злегка повернув зап'ястя.
Це був Бань Шен.
У душі Лю Сицзя піднялася паніка, і вона інстинктивно відступила на крок назад.
Лінь Сень відразу зрозумів, що цей хлопець не з тих, хто повинен зв'язуватися. Але він не боявся, бо бачив і багато дітей з багатих родин.
Він зняв окуляри. Тильна сторона його долоні почервоніла і почала синьо - від найменшого руху прошивала гострий біль.
- Ти що, ідіот? З глузду з'їхав? - З криком Ліню Сень рнувся вперед.
Але ледве він підбіг, як Бань Шен викинув руку і перехопив його зап'ястя. Його погляд залишався гострим, і він, не кліпнувши, різким рухом вивернув руку противника.
Роздався хруст, і в межах столика було чути як кістка у зап’ястку Ліня змістилася.
— А-а-А! — Закрикнув Линь Сэн. Бань Шен притягнув його до себе, заламавши ліву руку за спину так, що той не міг поворухнутися. Обличчя хлопця побагровело від болю.
— Бань Шен! — Нахмурилась Лю Сицзя. - Відпусти його!
Але слова Сицзя для Бань Шена нічого не означали.
Він тягнув його за собою, як собаку. Лінь Сень кричав і сварився, привертаючи увагу відвідувачів. Нін Чао, який відкрив пиво, спокійно сказав гостям:
- Все гаразд, продовжуйте їсти.
Шум у вухах Лін Вейся все ще не пройшов. Вона сиділа, притискуючи руки до вушок. Скрізь панував хаос.
Бань Шен відтягнув Линь Сенья в кут, зняв годинник, схопив його за комір і з силою вдарив об стіну. Крики хлопця не замовкли.
Коли руки втомилися, він почав копати його. Бань Шен, з абсолютно безстрашним обличчям, бив його ногою і повільно питав:
- Приємно було до неї доторкатися? Ти можеш доторкнути мою дівчину... Він був дуже хоробрим, а потім похлеснув Лінь Сенья в обличчя і почав дивитись на насильство. Знову вдаривши його об стіну, він повільно додав: « Якщо ти набриднеш, то скажи.
Лю Сіцзя знала, хто такий Бань Шен. Якщо він продовжить в тому ж дусі, він може вбити Лін Сенья.
Вона схвильовано підійшла до Нін Чао, який возився з їжею:
- Зупини його!
— У мене немає такого таланту, — Нін Чао перевертав м’ясо.
- Вважай, що я у тебе в боргу!
Лю Сицзя штовхнула його. У руках Нін Чао була банка з перцем, і від її поштовху він рефлекторно днув плечем, випадково викинувши половину приправи на готове м'ясо. Вся порція була зіпсована.
Нін Чао скрипнув зубами, вже збираючись вирубатися, але побачивши почервонілі очі Лю Сицзя, схибив тон і тихо сказав:
- У минулому житті я, видно, був тобі винен.
Він закурив, обійшов намет і підійшов до Бань Шену.
Подивившись на побиття, він сказав:
- Досить, бо буде важко зам'яти.
Бань Шен вже заніс руку для чергового удару, але Нін Чао сказав одну фразу, яка легко досягла мети:
— Ти не хочеш перевірити свою сусідку по парті? Вона ніби погано чує.
Бань Шен зупинився і повернувся до столика за Ніном Чао. Він підійшов до Лін Вейся, взяв її за руку і зібрався відвести.
Він майже обіймав її, його широкі плечі створювали надійну тінь, ховаючи дівчину. Він тримав її за руку.
Цей жест був наче скарб, якого він не міг передати. Його погляд швидко вколов Лю Сицзю.
Він навіть не подивився на неї.
Сицзя, відійшовши від неї, крикнула:
— Линь Вэйся, тобі нема чого мені сказати?
Хрупка фігура на мить застигла.
Лінь Вейся обернулась, в очах - спокій і відчуження:
- Мені більше нічого тобі сказати.
Лінь Вейся ніколи не дивилася на неї таким поглядом. Хоч би як холодно вона ставилася до інших, на Сицзя вона завжди дивилася з лагідністю і терпінням.
— Правда? А це що тоді?
Лю Сицзя підійшла і з силою дрнула за брусок на її зв'язку ключів. Лін Вейся упала великим пальцем в куточок маленького динозавра і не поступалася.
Вони тягли кожну в свою сторону, пальці побіліли, тильні сторони ладаноней налилися кров'ю від напруги.
Дівчата дивилися один на одного. Вони були майже одного росту, вітер розвівав їхнє волосся, і ніхто не хотів поступатися.
Здавалося, що вони просто тримаються за руки.
Ніхто не знає, хто відпустив першим.
Лю Сіцзя дістала з кишені телефон, зайшла в Weibo, знайшла сторінку Чен Усюань і, звуивши екран прямо у обличчя Лін Вейся, вимагала:
— Пояснити!
На екрані була групова фотографія з вечірки, яку опублікував Усюань. Бань Шен був видно тільки вполобрата, як завжди розсіяний, навіть не дивлячись у камеру. Інші ручали дурні пики.
Коли Сицзя вже збиралася поставити лайк, вона помітила на кепці Бань Шена маленького динозаврика.
Раптом її осінило. Вона згадала точно такого ж на телефоні Лінь Вейся. Ах, так вони були парні.
- Я саме збиралася сказати тобі про це сьогодні. Ти не дала мені шансу, — сказала Лінь Вейся.
Вона весь день намагалася поговорити з Сицзя про їхню домовленість.
Обличчя Лю Сицзя застигло, очі почервоніли, лінія щелепи напружилася і стала різкою.
https://literna.net/uk/books/105-chi-chuyesh-ti-mene-zaversheno